Поліарилати
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Поліарила́ти[1] — складні поліефіри, що одержуються взаємодією двоатомних фенолів (чи їх похідних) з дикарбоновими кислотами (або їх похідними)[2].
Поліарилати є твердими речовинами з температурою розм'якшення 300—400 °C. Вони характеризуються добрими діелектричними й механічними властивостями; є стійкими до дії жирів, рідких палив, розведених кислот тощо[2] і морозостійкими (до 100 °C нижче нуля)[3].
З них виготовляють діелектрики, пінопласти, плівки і інші вироби, що мають високу теплостійкістю.
Загальна формула виглядає наступним чином:
- , де — залишок дикарбонової кислоти; — залишок двоатомного фенолу[2].
![{\displaystyle \mathrm {[(O)CRC(O)OR^{'}O]_{n}} }](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/9f0e84f5f4cab9fb57f498584fc0d3946b196afb)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поліарилати // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ а б в Поліарилати // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Поліарилати // Неметалеві матеріали в сучасному суспільстві: Навчальний посібник. — Суми: Вид-воСумДУ, 2008. — С. 39-40
Джерела[ред. | ред. код]
- Поліарилати // Словник до вивчення курсу «Електротехнічні матеріали» / Є. Д. Дьяков. — Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2018. — С. 126
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |