Полівініловий спирт
| Полівініловий спирт | |
|---|---|
| |
| |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 9002-89-5 |
| Номер EINECS | 618-340-9 |
| DrugBank | 11060 |
| KEGG | C00980 |
| Назва MeSH | D02.033.750, D02.455.326.271.884.533.532, D05.750.716.721.616, D25.720.716.721.616 і J01.637.051.720.716.721.616 |
| ChEBI | 17246 |
| RTECS | TR8100000 |
| SMILES | |
| InChI | |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | (C2H4O)n |
| Густина | 1,19—1,31 г/см³ |
| Тпл | 200 °C |
| Ткип | 228 °C |
| Небезпеки | |
| ЛД50 | 14,700 мг/кг (миші) |
| MSDS | External MSDS |
| NFPA 704 |
 0
1
0
|
| Температура спалаху | 79,44 °C |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
По́лівіні́ловий спи́рт (ПВС) — водорозчинний синтетичний полімер.
Властивості і використання[ред. | ред. код]
Білий порошок, густина 1,2-1,320.[1] Розчинний у воді при нагріванні. ПВС-плівка володіє жиростійкістю, газопроникністю. Використовується у виробництві полівінілацеталей, водорозчинних плівок, в тому числі для ковбас і інших мясних продуктів.[1] Спеціальні марки ПВС використовують як плазмозамінник,[1] а також у парфумерно-косметичній промисловості. Використовується для виготовлення клеїв, мазей і емульсій. В желеподібному стані служить для пломбування, а також для покриття опіків. Оброблений формальдегідом водонепроникний застосовувався у 1988 році для вживлень.[1]
Полівініловий спирт містить сильно полярні групи (С(О)СН3,–ОН).[2][3] Попри те, що елементарними ланками полівінілового спирту є молекули вінілового спирту, його синтез безпосередньою полімеризацією неможливий через нестійкість мономеру. Натомість його отримують з полівінілацетату.
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Шефтель В.О. Вредные вещества в пластмассах. - М.: Химия, 1991. — 574 с. ISBN 5-7245-0590-8
- ↑ Гупало О.П. Високомолекулярні сполуки / О.П. Гупало, Н.М. Ватаманюк. – К. : Вид-во НМКВО. – 1993. – 243 с
- ↑ Химическая энциклопедия словарь. – М. : Изд-во "Советская энциклопедия". – 1990. – Т. 1. – 623.
|
Це незавершена стаття про органічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |