Полігінія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Полігінія (від грец πολύς «численний» і γυνή «жінка, жіноча особа», багатоженство) — форма шлюбу, яка полягає у тому, що чоловік перебуває відразу у декількох шлюбних зв'язках з жінками.

Є однією з історичних форм шлюбу, характерних для патріархальних суспільств. Полігінія з'являється вже на ранніх етапах первісного суспільства. Її пізнішими формами є полігінні шлюби, узаконені ісламом, де за Кораном мусульманину дозволяється мати до чотирьох жінок.

Одним з історичних типів полігінії є сорорат (від лат. soror «сестра») — шлюбний звичай, характерний для багатьох народів (особливо у Африці та Південній Америці), за яким чоловік одружувався одночасно або послідовно з двома або кількома жінками — рідними або двоюрідними між собою сестрами. Надалі сорорат трансформувався у звичай одружуватися з сестрою померлої жінки, і в такому вигляді відомий навіть у Європі.

Багатоженство застосовувалося з найдавніших часів у всіх куточках земної кулі. Древні єгиптяни, китайці, майже всі індійські племена практикували або не забороняли багатошлюбність. У слов'янського праотця небесного Дажьбога від трьох дружин було несть числа дітей і онуків. За словами М. Грушевського князь Володимир мав «п'ять жінок офіціальних (водимыя), окрім численних наложниць…Сіверяни, Радимичі і В'ятичі мали по дві й по три жінки. Теж саме практикувалось і в Полянській землї. Історія руської княжої династії дає тому приклади зовсїм виразні. Ярополк був оженений з якоюсь Грекинею, а сватав Рогнїду. Про многоженність у Русинів, і Словян взагалї, говорять і Араби; Ібрагим ібн-Якуб оповідає, що словянські королї замикають своїх жінок; у одного чоловіка буває їх двадцять і більше». Моногамія була уведена християнською церквою, щоб крокувати в ногу із греко-римською культурою. Для українців-русів, процес переходу до однієї дружини не був безболісним. М. Грушевський відзначає, що християнство "вплинуло на те, що тільки одна жінка уважалась властивою, шлюбною, иньші звались «меньшцами», «наложницями», але й воно не знищило від разу многоженства, анї не зробило ріжницї між шлюбними й нешлюбними дїтьми. Ще сто лїт по Володимировім охрещенню було звичайним явищем, що деякі «безъ студа и бес срама 2 женЂ имЂють».

З демократизацією і наданням прав жінкам в ісламських суспільствах протягом XX століття у національних законодавствах закріплялася заборона полігінії. Одні з перших мусульманських країн, де почала діяти така заборона — Туреччина і Туніс. В цілому на кінець ХХ століття полігінію було істотно обмежено, проте явище аж ніяк не зникло. Більше того, навіть у тій же Туреччині, де полігінія касувалася Цивільним кодексом 1926 року, та в інших державах, де багатоженство заборонене діючим законодавством, воно існує в латентній формі.

Це ж у повній мірі стосується і деяких народів Північного Кавказу Російської Федерації (чеченці, інгуші, народи Дагестану) та мусульманських республік колишнього СРСР (країни Середньої Азії та Азербайджан). Після розпаду СРСР у 1991 році і демократичних змін у цих незалежних державах неодноразово ставилося питання про офіційне визнання полігінії, однак досі (станом на початок 2008 року) у жодній з цих країн полігінія не набула правового статусу. У 2007 році про визнання полігінії в межах автономії вперше заявив лідер одного з російських регіонів — президент Чечні Рамзан Кадиров, проте зроблено це було в неофіційний спосіб, позаяк підтримка з боку федеративного центру у цьому питанні не гарантована.

Полігінія — явище характерне не лише для Сходу. Зокрема, полігінія дозволялася юдаїзмом, і існувала серед євреїв, в тому числі і Європи аж до XVII століття (у сучасному Ізраїлі полігінія заборонена). У США та інших державах полігінія практикується серед адептів секти мормонів.

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.:"Советская Энциклопедия", 1988
  • Словник іншомовних слів, К.:Головна Редакція УРЕ АН УРСР, 1975

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]