Полімерія (генетика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Полімерія (від грец. polimeria — багаточленність) — один з типів взаємодії генів, при якому ступінь розвитку однієї тієї самої ознаки обумовлена впливом т. з. полімерних генів (які проявляються подібним чином). Полімерія відкрита у 1909 р. Н. Г. Нільсоном-Еле.

Умовно розділяють два види полімерії:

  • некумулятивну — характеризується тим, що для повного прояву ознаки достатньо домінантного алеля одного з полімерних генів (олігогену).
  • кумулятивну — ступінь прояву ознаки залежить від числа домінантних алелів як одного його самого, так і різних полімерних генів.

Кількісні ознаки успадковуються за типом кумулятивної полімерії. В основі полімерії на біохімічному рівні лежить існування декількох незалежних шляхів біосинтезу, які впливають на розвиток ознаки.

Полімерія широко розповсюджена в природі. За типом полімерії успадковуються ознаки, які мають важливе господарське значення: висота рослин, тривалість вегетаційного періоду, кількість білка у зерні, вміст вітамінів у плодах, швидкість протікання хімічних реакцій, швидкість росту та маса тварин, яйценоскість курей тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М.: Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.