Поліолефіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Поліолефіни — синтетичні полімери, продукти полімеризації олефінів, [—СН2—С(R', R")—]n, де R', R"—Н, СН3— або інші алкільні радикали. Фізико-механічні і хімічні властивості окремих представників поліолефінів залежать головним чином від їхньої природи і способу одержання. Поліолефіни займають одне з перших місць серед пластмас за обсягом виробництва і застосуванням у різних галузях промисловості й побуті. Практичне значення мають поліетилен, поліпропілен, поліізобутилен.

Початковою сировиною для синтезу поліолефінів служать ненасичені вуглеводні — етилен, пропілен, бутилен та інші вищі олефіни, що виходять при термічній переробці нафти, а також переробці природного газу.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Конкин А.А., Зверев М.П. Полиолефиновые волокна, Изд.: «Химия», Москва, 1966. С.:280 (с.:12)

Джерела[ред.ред. код]