Поліптотон
Полі́птотон (дав.-гр. πολύπτωτον від πολύς «багато» + πτῶσις «відмінок»), багатовідмінко́вість — стилістична фігура — повторення в межах речення чи фрази іменника або займенника в різних відмінках у тому самому значенні[1][2], наприклад:
«Берег нехай берегам, а хвиля всім хвилям хай стане
Ворогом, зброя ж хай зброї! До бою хай стануть нащадки»
У ширшому значенні — повторення слів, які належать до різних відмінюваних частин мови, у різних граматичних формах,[4][5][6] наприклад, дієслова у різному часі чи виді, крім того — вживання однокореневих слів як стилістичний засіб.
Синоніми: поліпто́т, поліптота, лат. casuum commutatio.
Визначення[ред. | ред. код]
Античні автори визначали поліптотон як стилістичну фігуру, яка ґрунтується на повторі того самого слова у різних відмінкових формах[7], за Квінтіліаном це «фігура відмінкового різноманіття»[8]. Згодом термін став позначати використання будь-якого відмінюваного слова у різних формах.
Також, здебільшого в аналітичних мовах[9], поліптотоном називають стилістичний прийом вживання однокореневих слів в одній фразі (напр., англ. «strong» та «strength»). Наприклад, англійський переклад латинського вислову «Quis custodiet ipsos custodes?»:
Хто охоронятиме охоронців?Оригінальний текст (англ.)Who shall watch the watchmen themselves?— Ювенал
Приклад в українській літературі:
Уже веснить, уже весніє, уже весняний вітер віє.
Поліптотон може бути визначений як лексичний повтор, ускладнений граматичними змінами компонентів.[10]
Основна функція поліптотонів — концентрація уваги на тому чи іншому понятійному значенні лексеми. При цьому підвищується емоційна тональність тексту, його поетичність.[4]
Поліптотон є подібним до стилістичних фігур:
- точний повтор;
- антанаклаза — використання слова у різних значеннях, або омонімів;
- парономазія — використання паронімів;
- парегменон — нагнітання одного і того ж слова з різними префіксами (наприклад, розплющив — заплющив);[1]
- гомойарктон — «згущення» слів з однаковими префіксами (наприклад, полетить — повисне).[1]
Поліптотон може розглядатися як різновид парономазії.[11][12]
Приклади[ред. | ред. код]
Політотон, як і інші види повторів, широко використовується в народній творчості та літературі.
Скоромовки[ред. | ред. код]
- Варка варила вареника, Василь взяв вареника, Варка Василя варехою, Василь Варку вареником.
- Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок — сорок морок.
- Ковпак на ковпаку, під ковпаком — ковпак.
- Росте липа біля Пилипа, Пилип біля липи очима глипа
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
Біг додому лісом лис,
Шелестів над лисом ліс.
Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.
Прислів'я[ред. | ред. код]
- Їжак їжака голками не злякає.
- Лис лиса не кусає.
- З лисами і сам лисом станеш.
Пісні[ред. | ред. код]
А другий брат Дніпром іде,
Дев’ятеро коней за собой веде.
А на дев’ятому та сам поїжджає,
Дніпро' батьком називає:
«Ой ти, Дніпре, батьку мій,
Скажи мені щиру правду.
Скажи мені щиру правду,
А де броди глибокії?»— Народна пісня «Ой горе ж мені та на чужині»
У літературі[ред. | ред. код]
Якби я всіми барвами владала,
то я б на барву барву накладала
і малювала б щирим самоцвітом...
Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів
Усі ми однако на волі жили,
Усі ми однако за волю лягли...
Настурцій ніч і ніч конвалій
Пливе музика радієва.
В саду тривожний жду — ніч палить —
тебе, далека зоре, Єво!
Карузо ночі — тенор місяць
у скриньці радієвій кличе.
Для наших дум замало місця,
кохання вічна таємнице!— Богдан-Ігор Антонич «Весняна ніч»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Тріфонова Юлія Природа та розвиток ритмічної парадигми (на матеріалі «Блакитного роману» Гната Михайличенка)[недоступне посилання з липня 2019] // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2012. Випуск 56. Частина 2. С. 217—222. — ISSN 2078-5534. — С. 220.
- ↑ (рос.) Литература и язык. Современная иллюстрированная энциклопедия / Под ред. проф. Горкина А. П.. — М.: Росмэн, 2006.
- ↑ Цит. за Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). — К.: Мистецтво, 1973. — С. 325.
- ↑ а б Р. Л. Оліщук, І. С. Макар Конструкції з повторами у мові роману Лонга «Дафніс і Хлоя»[недоступне посилання з вересня 2019] // Studia linguistica: збірник наукових праць / КНУ ім. Тараса Шевченка. — Київ, 2011. — Вип. 5, ч. 2. — С. 49-56.
- ↑ (рос.) Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. — Чудинов А. Н., 1910.
- ↑ (рос.) Новый полный словарь иностранных слов вошедших в русский язык с указанием происхождения их, ударений, отраслей знания и с расширенной энциклопедической частью. / Сост. Е. Ефремов. Под ред. И. А. Бодуэн-де-Куртенэ. — Изд. 2-е., 1912
- ↑ «яка стосується зміни відмінків в одному чи декількох іменах». «Риторика до Гереннія» IV, 22, 30. // Античные теории 1936:265
- ↑ «Фігура, яка зводиться до різноманітності відмінків». Квінтіліан, IX, 3, 37.// Op. cit., 265
- ↑ На відміну від синтетичних мов, до яких належить українська, зв'язки між самостійними словами в аналітичних мовах виражаються не зміною закінчень або звуків у коренях, а за допомогою порядку слів у реченні та службових частин мови, отже більшість слів невідмінювана.
- ↑ Берегова О. А. Стилістика декодування: прийом повтору в іспанській народній загадці // Мовні і концептуальні картини світу: Наукове видання. — К.: ВПЦ Київського університету, 2013. — Вип. 43. — 309 с. — С. 102.
- ↑ (рос.) Улуханов И. С. О языке Древней Руси [Архівовано 10 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Лагута (Алешина) О. Н. Стилистика. Культура речи. Теория речевой коммуникации: Учебный словарь терминов. Учебное пособие / Отв. ред. Н. А. Лукьянова. Новосибирск: Новосибирский государственный университет, 2000. — Ч. 2. — 147 с.
- ↑ Псалтир 41:8, переклад І. Огієнка
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Античные теории языка и стиля: [антология текстов] / под общ. ред. О. М. Фрейденберг. — Л.: Огиз-Соцэкгиз, 1936. — 343 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Поліптотон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 242-243.
- Поліптотон // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 399. — ISBN 978-966-439-921-7.
| ||||||||