Полісиндетон

Полісиндето́н (грец. πολυσύνδετον), або багатосполучнико́вість — стилістична фігура, що полягає у такій побудові фрази, при якій всі або майже всі однорідні члени речення зв'язані між собою одним і тим самим сполучником (найчастіше сполучником «і»), тоді як звичайно в цьому випадку з'єднуються лише два останніх однорідних члени речення. Використовується для поси­лення експресії.

Багатосполучниковість характер­на для мови фольклору, художнього та публіцистичного стилю.

Приклади:

«

Прошу, сестро, до хати. Та й будемо частувати. І наїстись, і напитись, і на нас по­дивитись Народна пісня

»

«

„Іду самотньо, мовчки, без мети: Лише гуртом і пущі і пустині З піснями, з гуком можна перейти.” Максим Рильський

»

Посилання

• Н. Я. Дзюбишина-Мельник. Багатосполучниковість // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9
• Словник літературознавчих термінів