Політичний реп

Реп-музика
Стилістичні походження	Ґанґста-реп, Chopped & screwed, Ґеттотех, Ґолден-ейдж, Гороркор, Маямі-бес, Нердкор, Old school, СНЕП-музика, Тернтейблізм, Urban Pasifika, Абстрактний реп, Альтернативний реп, Грайм, Джаз-реп, Джі-фанк, Дис, Інструментальний реп, Кантрі-реп, кранк, Нео-соул, Нью-джек-свінг, Поп-реп, Реґі, Реггетон, Фрістайл (реп), Гайфі, Хіп-хаус, Хіп-хоп-соул, Християнський реп, Електро-реп, репкор, хардкор-реп
Походження	початок 1970-их, США
Типові інструменти
Популярність	Північна Америка, Європа
Регіональні сцени
	Іспанія - Італія - Нідерланди - Німеччина - Польща - Росія - США - Україна
Інші теми
	Бітбокс - Брейк

Політичний реп (чи політичний хіп-хоп) — стиль хіп-хоп-музики, де тематика лірики та музики зачіпає політику. Як правило, політичні реп-виконавці мають імідж «борців» за справедливість у країні, що протиставляють себе громадськості.

Історія[ред. | ред. код]

Першими виконавцями політичного хіп-хопу прийнято вважати гурти The Last Poets, The Watts Prophets і виконавця Джила Скотт-Герона.

Політичний хіп-хоп звернений до художників, поетів та музикантів, годує в собі «гостре» ставлення до політики, що бажають щось сказати і повідати людям, в надії змінити сутність цього явища. Політичний реп відносять до соціального хіп-хопу, проте, політичний реп трохи відрізняється від свідомого хіп-хопу, тим, що творчість політичних реп-виконавців може бути і антисоціального характеру.

Першими платівками з записами політичного хіп-хопу стали «The Black Voices: On the Streets in Watts» (1969), «The Last Poets» (1970) і «Small Talk at 125th and Lenox» (1970).

«Чорний» хіп-хоп[ред. | ред. код]

Найважливіше місце в історії політичного репу займає, звичайно, негроїдний «Чорний» національний хіп-хоп-рух.

Націоналізм негрів був однією з провідних ідеологій позаду войовничого крила північноамериканського руху за громадянські права в 1970-их і на початку 1980-их.

Це відігравало головну роль у ранньому політичному хіп-хопі і продовжує бути головною силою пожвавлення для багатьох сучасних політичних хіп-хоп-артистів.

Яскраві представники:

Марксистський хіп-хоп[ред. | ред. код]

Марксизм довго був головною силою пожвавлення в громадських рухах у всьому світі, в тому числі і в хіп-хопi. Два відомих представника марксистського хіп-хопу — гурти «The Coup» і «Marxman». Обидві групи також включають у свої пісні революційний націоналізм, ірландський республіканізм (Marxman) і «чорний» націоналізм (The Coup).

Анархістський хіп-хоп[ред. | ред. код]

Анархізм був головною ідеологією мотивації для популярних рухів в усьому світі більше століття. Популярним він став і в культурі хіп-хопу.

Як марксистський хіп-хоп, комунізм і антиімперіалізм — головні теми анархістської музики хіп-хопу поряд з «Антипарламентаризмом» і сильним акцентом на «соціальну нерівність». Потреба в масовій організації суспільного рівня і опозиції політичної ієрархії, незаконної влади — також загальні теми. На відміну від марксистських дій, які вважалися основними, анархістські артисти взагалі слідували своїм власним ідеалам, тому й є незалежними від інших політичних напрямків хіп-хопу.

Яскраві представники:

Emcee Lynx
Comrade Malone
Direct Raption
Anarchist Academy
Captain Moonlight
Entartete Kunst
La Vida Cuesta Libertades (Life Cost Liberty)
Moscow Death Brigade
Sam Gold
X Jeffry Goines X
The Chryme Scene
xLife in oblivionx
Yponoia
Куба
A Political Scum
La Belle Verte
Keny Arkana
Nuclear Winter
Streetcleaners