Пол Верховен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пол Верховен
нід. Paul Verhoeven
Фото
Ім'я при народженні: Паул Вергувен
Дата народження: 18 липня 1938(1938-07-18) (75 років)
Місце народження: Амстердам, Нідерланди
Професія: кінорежисер
Кар'єра: 1960—нині
IMDb: ID 0000682

Пол Верховен, або Паул Вергувен[1] (нід. Paul Verhoeven, МФА: [pʌu̯l vər'ɦuvə(n)]; *18 липня 1938, Амстердам, Нідерланди) — нідерландський і американський кінорежисер.

Творча біографія[ред.ред. код]

Пол Верховен народився 18 липня 1938 року в Амстердамі. 1960 року закінчив університет Лейдена, де вивчав математику і фізику. Під час навчання відвідував курси Нідерландської Академії Кіно (Dutch Film Academy), знімав пропагандистські фільми для морської піхоти Нідерландів. У 1960-ті роки, після переходу на телебачення, він знімає документальні та ігрові короткометражні фільми. 1969 року молодий режисер знайомиться з Рутгером Хауером — актором, який на кілька років стає його візитною карткою. Актор запав у душу Верховена тим, як легко і вільно він тримався перед камерою. Разом вони роблять телесеріал про пригоди середньовічного лицаря Флориса («Floris»).

Фільми в Нідерландах[ред.ред. код]

Першим повнометражним фільмом Верховена стала весела трагікомедія « Справа є справа» (1971) про двох амстердамських повій. Вже з другої картини « Турецькі солодощі» (1973) з Рутгером Хауером у головній ролі режисера «записали» у список скандалістів, що витягають вади сучасного суспільства, які описують його шокуючу дійсність.

1977 року зняв фільм про Другу світову війну у Нідерландах — «Помаранчевий солдат» (у головній ролі — Рутгер Хауер). Екранізував роман відомого нідерландського письменника Герарда Реве «Четвертий чоловік» (1983).

Його перший англомовний історичний фільм «Плоть і кров» (1985) про уражену чумою Фландрію XVI століття, представлену очима найманця у виконанні того самого Хауера, стала останньою роботою режисера так званого «нідерландського періоду».

Фільми в США[ред.ред. код]

У середині 1980-х років режисер переїздить у США. Оселившись у США, режисер починає знімати комерційні блокбастери. Його фільми «Робот-поліцейський», «Згадати все» (у головній ролі — Арнольд Шварценеггер, за оповіданням Філіпа К. Діка) користувалися значним комерційним успіхом. 1992 року на екрани виходить картина, яка стала своєрідним каноном в кінематографі. Мова йде про легендарний еротичний трилер «Основний інстинкт» з Майклом Дугласом і Шерон Стоун у головних ролях.

Після провалу в прокаті його картини «Шоугьолз» (1995), Верховен знову звертається до фантастики. 1997 року з'являється екранізація знаменитого роману Роберта Гайнлайна — фільм «Зоряний десант», розкритикований критиками за зайвий мілітаризм, але прийнятий публікою завдяки його видовищності. 2000 року вийшов на екрани фільм «Невидимка» — сюжет про трагедію вченого, який стає невидимим.

2006 року виходить знятий в Нідерландах фільм «Чорна книга», дія якого розгортається під час останніх місяців Другої світової війни. Головна героїня стрічки — співачка єврейського походження Рахіль Штайн, несподівано для себе опинилася в центрі антинацистського Опору. «Чорна книга» стає абсолютним рекордсменом за касовими зборами в Нідерландах і отримує три вищі національні кінонагороди «Золоте теля», в тому числі в номінаціях «найкращий фільм» і «найкращий режисер».

Верховен має намір взяти участь в роботі над ще одним фільмом, присвяченим історії Другої світової війни. В основу фільму буде покладена книга Гі Зайера «Забутий солдат»[2].

Також Пол Верховен придбав права на екранізацію твору російського письменника Бориса Акуніна «Азазель». У зйомках фільму повинна брати участь Міла Йовович[3].

Фільмографія[ред.ред. код]

Презентація стрічки «Основний інстинкт» на Каннському кінофестивалі 1992 року. Зліва направо: Джінн Тріпплхорн, Майкл Дуглас, Мартін Турс (дружина Верховена), Пол Верховен, Шерон Стоун і Маріо Кассар

Примітки[ред.ред. код]

  1. Передача імені відповідно до нідерландсько-українською практичної транскрипції.
  2. Verhoeven attached to direct The Forgotten Soldier(англ.)
  3. The Winter Queen (2007). Официальный сайт Миллы Йовович

Посилання[ред.ред. код]