Пол Фейєрабенд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пол Карл Фейєрабенд

Пол (Пауль) Карл Файєрабенд (нім. Paul Karl Feyerabend; 13 січня 1924 — 11 лютого 1994) — американський філософ і методолог науки.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Австрії. Наукову кар'єру почав у 1951, працюючи в Англії, з 1958 у ряді північноамериканських університетів та в університетських центрах Західної Європи. Основні твори: «Проти методологічного примусу. Нарис анархістської теорії пізнання» (1975), «Наука у вільному суспільстві» (1978), «Проблеми емпіризму. Філософські замітки» (1981) та ін. У науковій творчості спирався на ідеї критичного раціоналізму (Поппер), історичної школи у філософії науки (Кун), зазнав впливу від марксизму (В. Холлічер) і ідеології контркультури (Франкфуртська школа).

Наукова концепція[ред.ред. код]

У 1970-і Файєрабенд створив концепцію «епістемологічного анархізму». Анархізм у розумінні Файєрабенда малопривабливий у політичному вимірі, але незамінний для епістемології і філософії науки. У руслі основних ідей постпозитивізму Файєрабенд заперечує існування об'єктивної істини, визнання якої розцінює як догматизм.

Відкидаючи як кумулятивність наукового знання, так і наступність у його розвитку, Файєрабенд відстоює науковий і світоглядний плюралізм, відповідно до якого розвиток науки вивляється як хаотичне накопичення довільних переворотів, що не мають яких-небудь об'єктивних основ і раціонально не пояснюваних.

Розвиток наукового знання, за Фаєрабендом, припускає необмежене збільшення (проліферацію) конкуруючих теорій, взаємна критика яких стимулює наукове пізнання, а успіх кожної з них визначається умінням автора-одинака «організувати» його. Тому що наука не є єдиною або найкращою формою раціональності, то джерелом альтернативних ідей можуть бути будь-які позанаукові форми знання (магія, релігійні концепції, здоровий глузд і т. д.).

Заперечуючи єдині методологічні стандарти і норми наукового пізнання, Файєрабенд приходить також і до методологічного плюралізму. «Може бути успішним будь-який метод», — постулював своє кредо Файєрабенд.

Виходячи з факту теоретичної навантаженості мови наукових спостережень, він висловлює сумніви в можливості емпіричної перевірки наукових побудов і наполягає на принциповій несумірності наукових теорій (наприклад, загальних космологічних картин реальності) через неможливість порівняння їх із загальним емпіричним базисом. У Ньютона, на думку Файєрабенда, «форми, маси, об'єми і часові інтервали — фундаментальні характеристики фізичних об'єктів, у той час як у теорії відносності форми, маси, об'єми і часові інтервали суть зв'язки між фізичними об'єктами і системами координат, що ми можемо змінювати без якої-небудь фізичної інтерференції». (Поппер підкреслював некоректність такого підходу: несумірність може бути властива лише релігійним і філософським системам; теорії ж, що пропонують раціональне рішення аналогічних проблем, можуть зіставлятися).

До того ж, на думку Файєрабенда, оскільки знання ідеологічно навантажене, остільки боротьба альтернативних підходів у науці багато в чому визначається соціальними орієнтирами і світоглядною позицією дослідників. Через це, за Файєрабендом, кожен дослідник вправі розробляти свої концепції, не узгоджуючи з якими-небудь загальноприйнятими стандартами і критикою з боку колег. Авторитаризм у будь-якій його формі неприпустимий у науковій ідеології. У «вільному суспільстві», ідею якого відстоював Файєрабенд, усі традиції рівноправні й однаково вхожі в структури влади. Воля — продукт різновекторної активності індивідів, а не дарунок амбіційних теоретичних систем, які сповідуються владу предержащими. «Релятивізм лякає інтелектуалів, тому що загрожує їхнім соціальним привілеям (так у свій час просвітителі загрожували привілеям священиків і теологів). Народ, довго тиранізований інтелектуалами, навчився ототожнювати релятивізм із культурним і соціальним декадансом. Тому на релятивізм нападають і фашисти, і марксисти, і раціоналісти. Оскільки виховані люди не можуть сказати, що відкидають ідею або спосіб життя через те, що ті їм не подобається (це було б ганебно), то вони шукають „об'єктивні“ причини і прагнуть дискредитувати предмет, що відкидають».

Протиріччя в розвитку науки, негативні наслідки науково-технічного прогресу спонукали Ф. до заклику відокремити науку від держави подібно до того, як це було зроблено з релігією: позбавити суспільство від духовного диктату науки. Вступаючи в конфлікт з академічною філософією науки, Файєрабенд виразив нові тенденції в розвитку цього дослідницького напряму, відкрив нові перспективи в розв'язанні його внутрішніх проблем, розширюючи предмет і методологічний інструментарій сучасної епістемології. Для Файєрабенда характерне обговорення методологічних питань у широкому соціокультурному контексті. У розв'язуванні конкретних проблем філософії науки Файєрабенд утілює сучасні тенденції філософствування: установку на гносеологічний, методологічний і світоглядний плюралізм, широке трактування раціональності, синтез позитивістських і соціально-антропологічних орієнтацій, прагнення до культурологічних, герменевтичних і антропологічних методик аналізу знання. Концепція Файєрабенда вносить екологічні і гуманістичні мотиви до епістемології, з неї бере початок новітній напрям у соціокультурному аналізі знання — антропологія знання (Е. Мендельсон, В. Елкана), що виходить із співмірності знання і людських здібностей і потреб.

Вибрані праці[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Daniele Bolelli, "On the Warrior's Path: Philosophy, Fighting, and Martial Arts Mythology", Frog Books (2003), ISBN 1-58394-066-9
  • Gonzalo Munévar, Beyond Reason: Essays on the Philosophy of Paul Feyerabend, Boston Studies in the Philosophy of Science (1991), ISBN 0-7923-1272-4
  • Eric Oberheim, Feyerabend's Philosophy (2006), ISBN 3-11-018907-0
  • John Preston, Gonzalo Munévar and David Lamb (ed.), The Worst Enemy of Science? Essays in memory of Paul Feyerabend (2000), ISBN 0-19-512874-5
  • John Preston, Feyerabend: Philosophy, Science and Society (1997), ISBN 0-7456-1675-5, ISBN 0-7456-1676-3
  • Thomas Kupka: Feyerabend und Kant — Kann das gut gehen? Paul K. Feyerabends ›Naturphilosophie‹ und Kants Polemik gegen den Dogmatismus. In: Journal for General Philosophy of Science 42 (2011), pp. 399-409 (DOI 10.1007/s10838-011-9170-0)
  • Eberhard Döring: Paul K. Feyerabend zur Einführung. Junius (Zur Einführung 180), Hamburg 1998, ISBN 3-88506-980-6
  • Thomas Sukopp: Anything goes? Paul K. Feyerabend als Elefant im Popperschen Porzellanladen. Aufklärung und Kritik, 1/2007 14. Jg. ISSN 0945-6627
  • Фейерабенд, П. Ответ на критику // Структура и развитие науки: Из Бостонских исследований по философии науки. Москва, 1978.
  • Фейерабенд, П. Избранные труды по методологии науки / Пер. с англ. и нем. А. Л. Никифорова; общ. ред. и вступ. ст. И. С. Нарского — М.: Прогресс, 1986.
  • Никифоров, А. Л. Методологическая концепция П. Фейерабенда // Вопросы философии. — 1976. — № 8. — С. 142-146.
  • Тальягамбе, С. Зрительное восприятие как метафора (По поводу концепции Пауля Фейерабенда) // Вопросы философии. — 1985. — № 10. — С. 123—131.

Посилання[ред.ред. код]