Поморяни (плем'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Західні слов'яни у IXX століттях

Поморя́ни, померани — західнослов'янські племена, що жили до XVI-XVII ст. в низов'ях Одри на узбережжі Балтійського моря. В 900 межа поморянського ареалу проходила по Одрі на заході, Віслі на сході та Нотечу на півдні. Дали назву історичній місцевості Померанія (по-слов'янськи Поморянія або Помор'я).

В X ст-тя польський князь Мешко I включив землі поморян до складу польскої держави. В XI поморяни підняли повстання і знов отримали незалежність від Польщі. В цей період їх територія поширилася на захід від Одри в землі лютичів. За ініціативою князя Вартислава I поморяни прийняли християнство.

З 1180-х років почав зростати німецький вплив і на землі поморян почали прибувати немецькі поселенці. Через руйнівні війни з датчанами поморскі феодали схвалювали заселення спустошених земель німцями. З часом почався процес германізації та полонизації поморянського населення. Уникнувшими асиміляції серед німців та поляків залишками поморян зараз є кашуби, що налічують 300 тисяч чоловік.

Див. також[ред.ред. код]