Помідор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Помідор
Плоди помідора
Плоди помідора
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Рід: Паслін (Solanum)
Підрід: Помідор (Lycopersicum)
Види
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 49274

Помідо́р, томат (Lycopersicum) — однорічні (у тропічних зонах - багаторічні) трав'янисті або напівкущові рослини заввишки 40—120 см. Цвіте в червні — вересні. Листки непарноперисторозсічені, з довгасто-яйцевидними листочками. Квітки двостатеві, дрібні, жовті, на довгих ніжках, зібрані півзонтиками. Плід — велика сплюснута куляста соковита, м'ясиста, дво- чи багатокамерна ягода. Відомо 7 видів, що дико ростуть у тропічній Америці. Найважливіше господарське значення має 1 вид: Помідор звичайний або їстівний (L. Esculentum) — овочева культура. Плоди містять велику кількість вітамінів (B1, B2, C, P, PP), провітамін A, цукри (2.1—8.8%), яблучну і цитринову кистлоту та мінеральні речовини. Помідори споживають сирими, вареними, солоними, маринованими; з них виготовляють томатний сік, томат-пюре. Іноді рід Помідор об'єднується з родом паслін (лат. Solanum).

Помідори солені

Історія[ред.ред. код]

Батьківщина помідорів — Центральна й Південна Америка, де й досі зустрічаються дикі й напівкультурні форми помідорів. В 1498 році Христофор Колумб вперше привіз помідори в Іспанію і Португалію. Перші описи рослини походять з Італії першої половини 16 століття. В 1544 році Пієтро Андреа Матіолі (Pietro Andrea Matthioli) в своєму описі рослини назвав її «Pomi d'oro» (золоте яблуко), а в 1554 році він ввів латинський термін Mala aurea, що має такий же переклад.

В XVII й XVIII століття ці рослини використовувалися перш за все як декоративні. У Північній Америці помідори тривалий час вважалися смертельною отрутою. Так, в історії відомий курйоз, коли зі згоди англійського короля Георга III цими «червоними ягодами» намагалися «отруїти» борця за незалежність США Джорджа Вашингтона, який, звичайно, вдало пережив «замах». Були також відомі окремі випадки медичного використання — в англійському перекладі книги Турнафорта (Tournafort) «The Complete Herbal» (1719) згадується, що вже в той час плоди помідорів їли в Італії. А вже в кінці 18 століття, згідно з енциклопедією «Британіка», вживання плодів помідорів в їжу стало звичним і буденним.

Деякі сорти помідорів[ред.ред. код]

Вирощування помідора Кронос в плівковій теплиці

Розсада[ред.ред. код]

Паростки помідорів починають розсаджувати, щойно виростуть два листочки. Найкраще пікірувати у півлітрові пластикові стаканчики[1]. Щоби корінь краще прийнявся, наступні п'ять днів розсаду не поливають.[2]

Як починає скручуватися листя — хвороба впала на розсаду. Півсклянки молока розводять у літрі води. Обприскують розсаду вранці. При світлі рослина краще вбирає розчин.[3]. Ще краще скористатися сировадкою, як сепараторною, так і від кислого молока. Розсаду не підгортають, але якщо при пророщуванні грунт був необнорідний, буває що паросток ніби "викидає" на поверхню. Тоді можна підсипати кілька міліметрів. Можна мульчувати грунт навколо уже висаджених кущів торфом або хвойними голками, що дуже неприємно жукам. Аби не переборщити із кислотністю.

Помідорну розсаду не можна тримати з баклажанами. Це згубно для обох, але якщо помідор просто гальмує розвиток, то найбільша біда для баклажана: він не росте, а листя стає багрове.

"Сливочки"[ред.ред. код]

Улюблена група сортів серед багатьох українців, оскільки вони придатні практично для всього: плід соковитий, зручно пролазить в банку, не розлазиться при термічній обробці, лежкий, зручно брати в дорогу. Досить практичний для заїдання гострої чи жирної їжі, оскільки м'якоть в'язка.

Сливочки бувають малинові, червоні, бурякового і коричневого кольору. Останнім часом є і жовті сорти.

Ляна[ред.ред. код]

"Вишеньки"[ред.ред. код]

Плід 4-20 г найрізноманітнішої гами. Ростуть великими групками по 10-50 шт. Рослина зазвичай досить високоросла, якщо не прищипувати - здатна витягнутися на 1,5-2 м і навіть лягти на дерево. Розсада дуже витягується. Цікаво, що на розсаду можна сіяти "вишеньки" (або "чері") дуже густо, головне сильне освітлення. Потребують підв'язування. Гарно розвиваються по сусідству з жовтими помідорами, перцем мавр тощо. Дуже згубно впливають своїм сусідством на баклажан.

Гіганти[ред.ред. код]

Бичаче серце (різні кольори), Золотистий гігант тощо. Багато сортів помідорів мають варіації-гігантів. У багатьох селах або у окремих господарів є свій безіменний "гігант", який вони кілька років підряд підбирали із насіння найбільших плодів при сприянні вдалого переопилення іншими сортами. Великі помідори отримують красиві, витончені, химерні форми, оскільки вони часто репаються чи лускають, а потім заживають. Інколи плоди виростають такої форми, неначе це зрослося кілька маленьких ягідок. Вигідні тим, що гарно і водночас неквапно доходять при зриванні у молочно-восковій стиглості. Величезна 700-грамова помідора може зріти в холодку на сонці навіть до середини листопада.

І таке буває[ред.ред. код]

  • У 2001 р. ЄС прийняв анекдотичну директиву, згідно з якою помідор, для виконання цілей цього документа, прирівнюється до фрукта, разом із морквою, огірком, динею, кавуном, тощо.[4]. Можливість запозичення з української мови слова "городина" тоді нікому не спала на думку.
  • У той час коли українські селяни зраділи знайомству із "псинками" (або "нимидорами"), лікуючи опіки, мозолі, солячи їх разом із огірками, у США і Західній Європі їх садили на газонах і в ботанічних садах і підкладали в їжу в якості отрути, а дехто обходив десятою дорогою це "сатанинське бадилля".
  • У Кам'янці-Дніпровській на Запоріжжі стоїть монумент, що має назву «Слава помідору!»
  • Найбільший жовтий сорт виведений не десь, а в Новосибірську і носить назву "Золотиє Купола". Заявлена вага - 400-800 г. Попри назву ця помідора дуже примхлива і молода поросль гине ще не виткнувшись із землі, щойно випустити її з поля зору на кілька днів.

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Їжа та напої Це незавершена стаття про їжу та напої.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.