Помічна
| Помічна | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
  |
|||||
| Помічна на карті Добровеличківського района | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Кіровоградська область |
||||
| Район/міськрада | Добровеличківський район | ||||
| Код КОАТУУ | 3521710300 | ||||
| Засноване | 1 серпня 1868 року | ||||
| Статус міста | з 14 травня 1967 року | ||||
| Населення | 9 293 (01,01,2012)[1] | ||||
| Площа | 8,15 км² | ||||
| Поштові індекси | 27030 | ||||
| Телефонний код | +380-5253 | ||||
| Координати | 48°14′36″ пн. ш. 31°24′22″ сх. д. / 48.24333° пн. ш. 31.40611° сх. д.Координати: 48°14′36″ пн. ш. 31°24′22″ сх. д. / 48.24333° пн. ш. 31.40611° сх. д. | ||||
| Водойма | р. Чорний Ташлик | ||||
| День міста | перша неділя серпня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Помічна | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 70 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 27030, м. Помічна, вул. Перемоги, 91 | ||||
| Веб-сторінка | Офіційна сторінка | ||||
| Міський голова | Антошик Микола Миколайович | ||||
Помічна́ — місто в Україні, Добровеличківському районі Кіровоградської області. Значний залізничний вузол.
Зміст |
Географія[ред.]
Місто розташоване на відстані біля 70 кілометрів на південний-захід від обласного центру — Кіровограда, 24 км від географічного центру України в смт Добровеличківка, на Придніпровській височині. За 9 км на захід від міста тече притока Синюхи — Чорний Ташлик.
Історія[ред.]
У 1775 році після ліквідації Запорізької Січі козаки покинувши козацькі зимівники, селилися по слободах, перетворюючись на селян.
Однією з таких слобід було сучасне село Помічна. Біля фортеці св. Єлисавети стояв гарнізон запорізьких козаків. Забезпечувало гарнізон продовольством село Помічна, надававши таким чином допомогу, «поміч», а звідси й пішла назва поселення «Помічна».
Місто Помічна засновану у зв'язку з пуском в експлуатацію першої залізничної колії. Першим, хто підняв клопотання про будівництво південної залізниці був Новоросійський генерал-губернатор, князь Михайло Воронцов.
Кінцевим пунктом південної залізниці була Одеса. Планувалося першу залізницю побудувати від Одеси до села Паркани. Другу — від Одеси до міста Ольвіополя, далі вести залізницю на Кременчук, Полтаву та Харків.
1 серпня 1868 року почала діяти залізнична колія, яка йшла через сучасне місто Помічна. 3 цього часу і веде відлік історія міста Помічна.
1877 року утворився роз'їзд Південно-Західної залізниці навколо якої з'явилося 9 хат, це поселення прийняло назву Герасимівка від імені першого поселенця Герасима Васьохіна. Хата його була біля колодязя, який існує по цей час, тоді з нього брали воду для паровозів.
Побудова залізничної колії Одеса-Бобринська (тепер імені Тараса Шевченка) сприяла тому, що в 1879 році роз'їзд перетворився на маленьку станцію з чотирма коліями, яка була названа Помічною, назва взята від села Помічна, розташованого на відстані 1 км від станції.
Станом на 1886 рік у селі Любомирської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 654 особи, налічувалось 123 дворових господарства, існував винокуренний завод[2].
У зв'язку з будівництвом залізниці Одеса-Бобринська у 1911-12 роках, на станції споруджено вокзал, паровозне депо, кілька житлових будинків. 1913 року відкрили трирічну школу. Поселення навколо станції швидко розросталося. На 1916 рік було вже 88 дворів і 375 чоловік населення. Помічна була адміністративною одиницею Піщанобрідської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії.
1923 року обрано Помічнянську раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, яка входила до складу Новоукраїнського району Одеської губернії. З 17 лютого 1930 року Помічна входила до складу Піщанобрідського району.
18 березня 1944 року Помічна була звільнена від фашистів військами 2-го Українського фронту.
14 травня 1967 року Указом Президії Верховної Ради УРСР Помічна отримала статус міста.
Транспорт[ред.]
- Докладніше у статті Помічна (станція)
Помічна — значний залізничний вузол Центральної України. Поруч з містом проходить автошлях M-13 (Кіровоград — Кишинів).
Культура[ред.]
- Докладніше у статті Пам'ятники Помічної
Пам'ятки[ред.]
- Водонапірна гіперболоїдна вежа (1932–1934 роки) — пам'ятник інженерної думки. Висота вежі 20 метрів. Архітектор — В. Г. Шухов.
Галерея[ред.]
 |
 |
.jpg) |
 |
|
У центрі міста
|
Ринкова площа
|
Музей залізничної станції
|
Відомі уродженці[ред.]
- Ткаченко Тетяна Іванівна (1974) — український геоморфолог, кандидат географічних наук, науковий співробітник, доцент географічного факультету Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка
- Чорний Петро Павлович — український дисидент
- В. П. Петренко — доктор фізико-математичних наук;
- І. Я. Манько — заслужений вчитель України
- І. Й. Наводнюк — заслужений вчитель України
Орденоносці[ред.]
- Ткаченко Володимир Матвійович — генерал-лейтенант інженерних військ, Герой Радянського Союзу.
- Гуліда Петро Васильович
- Машковський Петро Трохимович
- Пархоменко Петро Антонович
- Силаков Борис Миколайович
- Смолкін Василь Олексійович
- Ставицький Леонід Андрійович
- Фруль Борис Петрович
- Цьома Леонід Андрійович
Джерела[ред.]
- Облікова картка на сайті ВР України
- Офіційний сайт міста Помічна
- Асоціація міст України
- Карта міста Помічна
Примітки[ред.]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України»
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с.
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||
|
||||||||
