Поножі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пóножі — елемент захисного озброєння, призначений для захисту ніг воїна. Використовувались переважно піхотними формуваннями, оскільки забезпечували захист засобу пересування воїна.

Грецькі поножі-кнеміди, V ст. до Р. Х., Staatliche Antikensammlungen (Inv. 4330)


Античність[ред.ред. код]

Поножі виникли передусім як захист від ударів холодної зброї голені, не прикритої щитом. Зображення поножів часто зустрічаються на пам'ятках Егейського регіону ІІ тис. до Р. Х. Шкіряні та металеві поножі згадуються Гомером. Бронзові поножі ХІІІ ст. до Р. Х. були знайдені у некрополі Дендр (Греція). Бронзові листові поножі поширилися у бронзовому віці по території Середземномор’я, Італії та Центральної Європи. У мідні поножі був одягнений біблейський велетень Голіаф. Близько VII ст. на Балканах з цієї ранньої форми сформувалися античні поножі-"кнеміди", що прикривали коліно і голінь воїна. Подібно до "мускульної" кіраси, кнеміди відображали вигини м'язів голені та коліна. Вони робилися з одного листа бронзи і мали отвори для зав'язок ззаду голені. До низу звичайно підшивалася підкладка. У рідкісних випадках кнеміди доповнювались подібними деталями для захисту стегна та стопи, що повторювали вигляд тіла.

Без суттєвих змін кнеміди проіснували на території Південної Європи до елліністичного періоду. У часи Олександра Македонського кнеміди стали прив'язуватися до ніг у верхній та нижній частині. У часи еллінізму поножі-кнеміди залишалися у вжитку лише командувачів, будучи атрибутом парадного вбрання. У римській армії поножі більш спрощеної форми, виготовлені з заліза, носили центуріони та вищі командувачі під час свят. У V ст. до Р. Х. кнеміди проникають у Північне Причорномор'я, де використовуються заможними скіфами. Скіфи інколи переробляли бронзові кнеміди для потреб верхової їзди, роблячи отвори та відрізаючи наколінну частину. Власне скіфські поножі виготовляли з лусок чи довгих прямокутних пластин, нашитих на шкіряну чи матерчасту основу. Вони рідко досягали голені, захищаючи головним чином стегна.

На Близькому Сході поножі як окрема деталь обладунку не набули поширення у античні часи. Ноги воїнів тут зазвичай захищалися довгими полами натільного панцира. У І ст. катафрактарії Парфянського царства використовували поножі, складені з горизонтальних смуг.

Середньовіччя[ред.ред. код]

Бутурлики

У Середньовічній Європі ноги воїнів захищалися спочатку обмотками, а пізніше — довгими полами кольчужної сорочки. У ХІІ ст. було винайдено кольчужні панчохи, що прикривали всю ногу від пояса до носка. Наприкінці того століття виникли додаткові захисні деталі — шкіряні, а пізніше і металеві наколінники і наголінники. У XIV ст. їх почали об'єднувати між собою. Таким чином поступово виникли захисти для всіх ніг, що складалися з настегенника, наколінника, стулчастих наголінника і наікорника та захисту стоп з гострим (у XIV — XV ст.), голчастим (XV ст.) та округлим (XVI ст.) наносником. Їх застосовували разом з повним рицарським обладунком.

На Сході у цей час виникли подібні засоби захисту ніг, деталі яких поєднувалися між собою не шарнірами, як у Європі, а кольчужними кільцями. У XV — XVIII ст. у мусульманських країнах були поширені кольчужно-пластинчасті настегенники, поєднані з круглими листовими наколінниками, та наголінники-"бутурлики", складені з великої бічної та кількох менших пластин, поєднаних кольчугою. Окремі деталі захисту ніг існували також у Китаї. У Японії XIII — XIX ст. пластинчасті шинні наголінники, поєднані з наколінниками, були частиною самурайського обладунку. Поножами, виготовленими зі шкіри, дерева чи дорогоцінних металів, користувалися індіанці Доколумбової Америки. Один понож (для лівої ноги) використовували воїни-чукчі.

Поножі зникли з ужитку раніше за решту обладунків, що пов'язано передусім з поширенням та вдосконаленням вогнепальної зброї. Окремі засоби захисту ніг використовуються також спортсменами та поліцейськими різних країн світу.

Джерела:[ред.ред. код]

1-я книга Царств, глава 17

Черненко Е. Скифский доспех. – К.: Наукова думка, 1968

Шехватов А. Защитное вооружение воинов древней Месоамерики // "PARA BELLVM". – 2001. – № 11