Пономаренко Любов Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пономаренко Любов Петрівна
При народженні: Люба
Дата народження: 25 травня 1955(1955-05-25) (58 років)
Місце народження: с. Іванківці, Срібнянський район, Чернігівська область
Громадянство: Україна Україна
Мова творів: Українська, Японська, Німецька.
Рід діяльності: письменниця, прозаїк.
Премії:

«Благовіст» (1999), міжнародна премія ім. Олеся Гончара (2000), премія ім. Панаса Мирного (2005), премія ім. Леоніда Бразова (2012)

Пономаренко (Кириченко) Любов Петрівна (* 25 травня 1955, с. Іванківці Срібнянського району Чернігівської області) — українська письменниця-прозаїк. Член Національної спілки письменників України з 1987 року.

Біографія[ред.ред. код]

Тато письменниці Петро Йосипович Пономаренко викладав астрофізику 3 розряду, а мама, Мотря Пилипівна, біологію та хімію.
Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут імені М. Гоголя (1978). Працювала вчителькою російської мови та літератури Горобіївської та Іванківської шкіл Срібнянського району Чернігівської області (1978–1984). Потім — на посаді завідувача відділу районних газет Чернігівщини та Київщини. З 1987 року мешкає на Полтавщині. Працювала вчителькою Староіржавецької середньої школи Оржицького району Полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край» (1994–1999) на Полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини». Нині — на творчій роботі. Мешкає у м. Гребінка Полтавської області.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Автор книг:

  • «Тільки світу» (Київ: Радянський письменник, 1984):
  • «Дерево облич» (Київ: Український письменник, 1999);
  • «Ніч у кав'ярні самотніх душ» (Миколаїв, 2004);
  • «Портрет жінки у профіль з рушницею» (Київ: ВЦ «Просвіта», 2005);
  • «Помри зі мною» (Львів: Піраміда, 2006);
  • «Синє яблуко для Ілонки» (Львів: Піраміда, 2012).

Її твори увійшли до антологій: «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (1995: новели «Голуби на дзвінниці», «Не кидай мене самого в полі» та «Синє яблуко для Ілонки»), «Квіти у темній кімнаті» (1997: новели «Помри зі мною» та «Синє яблуко для Ілонки»), «Приватна колекція» (2002: новели «Помри зі мною» та «Дві у колодязі»), в антології української «жіночої» прози та есеїстики другої половини XX — початку XXI століття (авторський проект Василя Ґабора) «Незнайома антологія» (Львів, 2005), вміщені у збірникові «Оповідання'83» (Київ: Радянський письменник, 1984), в альманасі «Біла альтанка» (Полтава, 1996) та ін.
Твори друкувалися німецькою (в антологіях «Ein Rosenbbrunnen» (1998) та «Die Kürbisfürstin» (2000)), японською, сербською мовами.

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]