Пономаренко Любов Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пономаренко Любов Петрівна
При народженні Люба
Дата народження 25 травня 1955(1955-05-25) (59 років)
Місце народження с. Іванківці, Срібнянський район, Чернігівська область
Громадянство Україна Україна
Мова творів Українська, Японська, Німецька.
Рід діяльності письменниця, прозаїк.
Премії

«Благовіст» (1999), міжнародна премія ім. Олеся Гончара (2000), премія ім. Панаса Мирного (2005), премія ім. Леоніда Бразова (2012)

Пономаренко (Кириченко) Любов Петрівна (* 25 травня 1955, с. Іванківці Срібнянського району Чернігівської області) — українська письменниця-прозаїк. Член Національної спілки письменників України з 1987 року.

Біографія[ред.ред. код]

Тато письменниці Петро Йосипович Пономаренко викладав астрофізику 3 розряду, а мама, Мотря Пилипівна, біологію та хімію.
Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут імені М. Гоголя (1978). Працювала вчителькою російської мови та літератури Горобіївської та Іванківської шкіл Срібнянського району Чернігівської області (1978–1984). Потім — на посаді завідувача відділу районних газет Чернігівщини та Київщини. З 1987 року мешкає на Полтавщині. Працювала вчителькою Староіржавецької середньої школи Оржицького району Полтавської області (1987–1990), завідуючою відділом листів і масової роботи районної газети «Оржиччина» (1990–1993), завідуючою відділом соціальних проблем редакції газети «Гребінчин край» (1994–1999) на Полтавщині, з 1999 року — власний кореспондент Всеукраїнської громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини». Нині — на творчій роботі. Мешкає у м. Гребінка Полтавської області.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Автор книг:

  • «Тільки світу» (Київ: Радянський письменник, 1984):
  • «Дерево облич» (Київ: Український письменник, 1999);
  • «Ніч у кав'ярні самотніх душ» (Миколаїв, 2004);
  • «Портрет жінки у профіль з рушницею» (Київ: ВЦ «Просвіта», 2005);
  • «Помри зі мною» (Львів: Піраміда, 2006);
  • «Синє яблуко для Ілонки» (Львів: Піраміда, 2012).

Її твори увійшли до антологій: «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (1995: новели «Голуби на дзвінниці», «Не кидай мене самого в полі» та «Синє яблуко для Ілонки»), «Квіти у темній кімнаті» (1997: новели «Помри зі мною» та «Синє яблуко для Ілонки»), «Приватна колекція» (2002: новели «Помри зі мною» та «Дві у колодязі»), в антології української «жіночої» прози та есеїстики другої половини XX — початку XXI століття (авторський проект Василя Ґабора) «Незнайома антологія» (Львів, 2005), вміщені у збірникові «Оповідання'83» (Київ: Радянський письменник, 1984), в альманасі «Біла альтанка» (Полтава, 1996) та ін.
Твори друкувалися німецькою (в антологіях «Ein Rosenbbrunnen» (1998) та «Die Kürbisfürstin» (2000)), японською, сербською мовами.

Нагороди, відзнаки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]