Понятенко Прокіп Дмитрович
| Понятенко Прокіп Дмитрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Прокіп Понятенко | ||||
| Ім'я при народженні | Понятенко Прокіп Дмитрович | |||
| Псевдонім | П. Дмитренко, Сулима, Хома Брут | |||
| Народився |
1 листопада 1878 Полтава | |||
| Помер |
24 грудня 1971 (93 роки) СРСР, Казахська РСР м. Гур'єв | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк, журналіст, публіцист | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Понятенко Прокіп Дмитрович (псевдоніми: П. Дмитренко, Сулима, Хома Брут) (1 листопада 1878, Полтава — 24 грудня 1971, м. Гур'єв, Казахстан) — український громадсько-політичний діяч, журналіст, письменник.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї ремісника. Навчався у Полтавській духовній семінарії, входив до українського гуртка семінаристів, товариш Симона Петлюри. У 1901 р. став членом полтавського осередку РУП, провадив агітаційну роботу в селах Полтавщини. Після придушення селянського руху разом із Симоном Петлюрою виїхав на Кубань, де взяв участь у заснування підпільної «Чорноморської вільної громади» (структурної одиниці РУП[1]).
Після провалу організації (1904 р.) переїхав до Києва. У Києві разом з С.Петлюрою інформували М.Порша про діяльність РУП на Кубані.[2] За версією Іваниса Василя, перебували разом з П.Понятенком майже до кінця осені у Києві.[2]) Разом з С.Петлюрою емігрували до Галичини (спочатку перебували в районі Крем'янця, потім були нелегально переправлені через кордон[2]), де працював у закордонному комітеті РУП у Львові.
Повернувшись із львівської еміграції, працював в УСДРП. У 1906 р. разом із С. Петлюрою й Миколою Поршем видавав у Санкт-Петербурзі теоретичний орган партії — журнал «Вільна Україна». В роки реакції відійшов від партійної роботи, зосередившись на журналістиці. Співробітничав у київських і львівських періодичних виданнях.
У березні 1917 р. за рекомендацією УЦР обраний членом Київського губернського виконавчого комітету ради об'єднаних громадських організацій. У червні 1917 р. призначений товаришем генерального секретаря внутрішніх справ. Опікувався справами біженців із Галичини та Буковини, українськими громадянами, що залишались в Росії і не мали змоги повернутись в Україну. В січні 1918 р. обійняв посаду директора канцелярії Міністерства внутрішніх справ УНР. У березні призначений консулом УНР у Катеринодарі. На цій посаді залишався і за часів Української Держави. Своєю діяльністю сприяв посиленню українських впливів на Кубані. За Директорії УНР був співробітником української дипломатичної місії у Варшаві (1919–1920 pp.).
У 1923 p. перебрався на Кубань, де працював скромним бухгалтером. Під час Другої світової війни виїхав у Казахстан, де й помер.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Головченко В. І. Понятенко Прокіп Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 419. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор. 41
- Герасимова Г. «Подальша доля невідома...»: До біографії Прокопа Понятенка // Україна ХХ ст.: Культура, ідеологія, політика: Зб. ст. – Вип. 7. – К., 2004.
- Понятенко П. Значення рідної мови для поетичної творчості Шевченка / П. Понятенко. — Київ : Зоря, 1911. – 18 с.
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Головченко. Понятенко Прокіп Дмитрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4