Попов Дем'ян Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дем'ян Володимирович Попов
Народився 13 листопада 1899(1899-11-13)
Лохвицький повіт
Помер 23 липня 1990(1990-07-23) (90 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР
Національність українець
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора

Дем'ян Володимирович Попов (Попович) (13 листопада 1899, Гапонівка, Лохвицький повіт — 23 липня 1990, Київ) — український, радянський, російський і козацький[1] лікар-гомеопат, засновник Київської гомеопатичної школи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дем'ян Володимирович Попов народився 13 листопада 1899 року в селі Гапонівка Лохвицького повіту Полтавської губернії Російської імперії у сім'ї приписного козака цього ж села Володимира Порфировича Поповича. Прізвище з Поповича на Попов було скорочено значно пізніше — при видачі свідоцтва про закінчення церковно-приходської школи. Потім вчився в інтернаті у селі Харківці і до 1919 року навчався у Лохвицькому комерційному училищі. В 7 років залишився без матері.

Після закінчення інституту в 1925 році і інтернатури Дем'ян Володимирович працював хірургом в Молдові і Кіровограді, потім завідував лікарнею у селі Устинівка Кіровоградської області до весни 1935 року. Саме тут, в сільській лікарні 1930-х років, де медикаментозна і хірургічна допомога була майже нульовою, він серйозно зайнявся вивченням гомеопатичного методу і вирішив повністю присвятити себе розвитку гомеопатії.

Спочатку Дем'ян Володимирович читав літературу по гомеопатії. Познайомився з лікарями-гомеопатами Москви, замовив ліки в Ленінграді для своєї лікарні і почав перевірку на пацієнтах. Ефект приголомшив. Про свій експеримент Дем'ян Володимирович зробив доповідь перед колегами в Одесі, де познайомився з київським гомеопатом Євгенієм Олександровичем Розумовим, колишнім уповноваженим по Україні від Всеросійського товариства лікарів-гомеопатів. При його підтримці Дем'ян Володимирович у 1935 році перебирається до Києва, де в той час за його спогадами вже було 30 гомеопатів[1].

Могила Дем'яна Попова, Байкове кладовище

В подальшому тривалий час займався приватною практикою. Згодом почав читати лекції з гомеопатії, публікувати статті в журналах по нетрадиційній медицині (в журналах по традиційній на той час це робити заборонялося) і готувати нове покоління гомеопатів України і інших Держав Радянського Союзу і світу.

Помер від нетривалої хвороби 23 липня 1990 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52, 50°25′18″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.421750° пн. ш. 30.506806° сх. д. / 50.421750; 30.506806).

Онук, теж Дем'ян, продовжує його справу. За його участі продовжує роботу Центр Гомеопатії Дем'яна Попова — відомий центр гомеопатії в Києві і Україні.

Другим онуком Дем'яна Попова є Антон Попов, український письменник і лікар-гомеопат.

Нагороди[ред. | ред. код]

Доктор Попов — єдиний гомеопат Радянського Союзу, нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора (28.02.1990) за розвиток гомеопатії у своїй країні.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Рішенням виконкому міської ради міста Ірпінь Київської області в квітні 1993 року вулиця 60 років СРСР перейменована на вулицю Дем'яна Попова.

25 квітня 1998 року в місті Лохвиця Полтавської області встановлено меморіальну дошку в честь Дем'яна Попова, а в лохвицькому краєзнавчому музеї імені Григорія Сковороди відкрита присвячена йому експозиція.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 липня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Попов_Дем%27ян_Володимирович&oldid=42272505