Попов Микола Тарасович
| Микола Тарасович Попов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
7 серпня 1927 Ястребовка | |||
| Смерть | 12 червня 2010 (82 роки) | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Жанр | графіка | |||
| Навчання | Київський художній інститут | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Заруба Костянтин Васильович і Фільберт Олександр Олександрович | |||
| Відомі учні | Франчук Валерій Олександрович, Заруба Ірина Костянтинівна, Крюков Олексій Олексійович, Василевський Ігор Едуардович, Барміна Людмила Ігорівна, Вандаловський Сергій Вікторович, Отченашко Георгій Федорович, Малинка Олексій Вікторович і Плесовська Олена Миколаївна | |||
| Працівник | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Микола Тарасович Попов (7 серпня 1927, Ястребовка — 12 червня 2010) — радянський, український графік, член Національної спілки художників України (з 1961 року).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 7 серпня 1927 року в селі Ястебовці (тепер Мантуровського району Курської області). В 1950–1956 роках навчався в Київському художньому інститутіті у О. Пащенка. Викладав в ньому з 1961 року на кафедрі графічних мистецтв, з 1978 — професор. Член КПРС з 1963 року.
Помер 12 червня 2010 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Творчість[ред. | ред. код]
Працював здебільшого у галузі станкової графіки і живопису. Віддавав перевагу літографії, офортові, різним засобам рисунка. Твори:
- графічні серії:
- «За мотивами „Кобзаря“ Т. Г. Шевченка» (1964);
- «Завод і люди» (1966);
- «Роки окупації» (1961—1968);
- «Моє дитинство» (1970—1972);
- «Сковорода» (1972);
- «Світ людський» (1971—1977);
- «Г. С. Сковорода» (1972);
- «Партизанська сюїта» (1974);
- «Сибір будується» (1974—1978);
- «Боротьба і становлення» (1975—1977);
- «Мій Київ» (1976—1980);
- «Зимовий Седнів» (1977);
- «По Індії» (1979);
- «Мужність» (1981—1982);
- «По Італії», «По Сибіру», «По Середній Азії» (1989—1991);
- «По Єнисею» (1992—1994);
- живопис — цикл пейзажів[1].
Відзнаки[ред. | ред. код]
Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1977 року), народний художник України (з 1997 року). Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медалями[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НАОМА. Архів оригіналу за 5 січня 2009. Процитовано 3 липня 2012.
- ↑ Музей Шевченкіана
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Микола Попов. Каталог. Київ, Спілка художників Української РСР, 1974.
- Петро Панч. Малий партизан. Книга з ілюстраціями Миколи Попова.
Посилання[ред. | ред. код]
- Попов Микола Тарасович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 272-273.