Попудренко Микола Микитович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Микитович Попудренко
Погруддя М.М.Попудренка у Чернігові
Народження 28 грудня 1906(1906-12-28)
Миколаївка
Смерть 6 липня 1943(1943-07-06) (36 років)
Злинківські ліси Брянської області
Поховання Красна площа
Країна СРСР СРСР
Роки служби 19411943
Партія КПРС
Звання  Підполковник НКВС
Командування Партизанський загін
імені Й.В.Сталіна
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
CMNS: Попудренко Микола Микитович у Вікісховищі

Микола Микитович Попудренко (28 грудня 1906(19061228), село Миколаївка, тепер Сахновщинського району Харківської області — 6 липня 1943) — партійний діяч УРСР, у роки Німецько-радянської війни — секретар Чернігівського підпільного обкому КП(б)У, один з організаторів радянського партизанського руху на території України, командир Чернігівського обласного партизанського загону. Герой Радянського Союзу (15 серпня 1943, посмертно).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Миколаївці в селянській родині. З одинадцятирічного віку наймитував

З 1920 по 1930 рік працював слюсарем на Дніпропетровському металургійному заводі імені Комінтерну, де отримав спеціальність слюсаря. У 1921 році вступив до комсомолу. Через деякий час його обрали секретарем цехової, потім заводської комсомольської організації. Одночасно навчався на робітничому факультеті, потім — в профшколі і вечірній партійній школі. Був на комсомольській роботі в Овручі на Житомирщині.

Член ВКП(б) з 1929 року.

З 1932 року — завідувач відділу пропаганди і культури Городнянського районного комітету КП(б)У Чернігівської області.

У 1936 році закінчив Чернігівську вищу сільськогосподарську школу.

У 1936—1937 роках — завідувач відділу Бахмацького районного комітету КП(б)У Чернігівської області.

У 1937—1939 роках — 1-й секретар Новобасанського районного комітету КП(б)У Чернігівської області.

З грудня 1939 по березень 1940 року — завідувач промислового відділу Чернігівського обласного комітету КП(б)У.

З березня 1940 по вересень 1941 року — 3-й секретар Чернігівського обласного комітету КП(б)У.

У роки німецько-радянської війни (194143) — один із організаторів і активних керівників партизанського руху на Чернігівщині, секретар (з серпня 1941 до березня 1943 року — 2-й, потім — 1-й) Чернігівського підпільного обкому КП(б)У, заступник, згодом командир партизанського з'єднання Чернігівської області, начальник обласного штабу партизанського руху. Саме у відповідь на очолювану ним операцію була проведена каральна акція у Корюкові.[1]

Загинув у бою 6 липня 1943 року у Злинківських лісах Брянської області, де й був похований.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 1944 році прах М. М. Попудренка був перенесений до Чернігова. Його поховали у сквері в центрі міста — цей сквер дістав його ім'я. На могилі встановлено гранітний обеліск пірамідальної форми з п'ятикутною зіркою. У липні 2017 року Миколу Попудренка перепоховали на міському кладовищі «Яцево».[2] На місці колишньої могили облаштували клумбу.

8 вересня 2022 року Київська міська рада перейменувала вулицю Попудренка на вулицю Гетьмана Павла Полуботка.[3]

У місті Ніжин вулицю Попудренка перейменовано на вулицю Івана Сошенка. У рамках декомунізації 2015 року вулиця Попудренка зникла у Броварах.[4]

Вулиця Попудренка існує в Дніпрі, Чернігові. Провулок у Чернігові. У Городні — меморіальні дошки.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інститут історії України пропонує «декомунізувати» у Броварах щонайменше 60 вулиць [Архівовано 2016-11-06 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 06.07.2015
  2. Попудренка і Капранова зі скверу Попудренка перепоховають на кладовищі. Навіщо?. Дитинець. 06.07.2017
  3. У Києві перейменували ще понад 40 міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією та її сателітами. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 21 лютого 2023.
  4. У Броварах з’явились вулиці на честь Степана Бандери, Небесної Сотні та героїв АТО [Архівовано 2018-03-25 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 25.12.2015

Джерела та література[ред. | ред. код]