Популонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Популонія
EtruscanA-01.svgEtruscanN-01.svgEtruscanV-01.svgEtruscanL-01.svgEtruscanP-01.svgEtruscanV-01.svgEtruscanP-01.svg
Головні ворота міста і фортеця
Головні ворота міста і фортеця
Координати: 42°59′22″ пн. ш. 10°29′29″ сх. д. / 42.98944° пн. ш. 10.49139° сх. д. / 42.98944; 10.49139
Країна Італія
Область Тоскана
Комуна Пйомбіно
Висота над р.м. 170 м 
Населення (2009)
 - Усього 17
Поштовий код 57020
Телефонний код(и) 0565
Популонія (Італія)
Популонія
Популонія

Популонія (італ. Populonia, лат. Populonium, етр. Pupluna або Fufluna) — місто, що розташоване у складі комуни Пйомбіно (Тоскана, Італія). Населення на 2009 рік — 17 осіб.

Відоме великою кількістю знайдених у ньому етруських старожитностей, зрокрема з один з некрополів Італії, який був виявлений Фальчі Ісідоро. Місто розташоване на північній частині півострова Монте Масансело, на північ від Пйомбіно. Крім того, що воно розташоване на етруській території, в ньому розташована масивна кам'яна фортеця, побудована з каменів етруських будівель в XV столітті Апіані, володарем Пйомбіно.

Стародавня Популонія[ред.ред. код]

Панорама Популоніі

Популонія в давнину була портом Етрурії. Спочатку — пов'язаним з Вольтеррою, але пізніше перетворився в процвітаючий та незалежний морський центр.

За словами Вергілія, місто направило контингент в допомогу Енею та забезпечило Сципіона Старшого залізом в 205 до н.е.. Місто счинило серйозний опір Корнелію Суллі, який взяв його в облогу. З цього моменту починається його занепад, який добре описав Страбон (т. 2, 6, стр. 223), а чотири століття потому Рутілій Клавдій Намаціан описує його повне падіння. Місто було зруйноване 570 року лангобардами; кілька вцілілих, на чолі з єпископом Святим Цербонієм, втекли на Ельбу.

Опис[ред.ред. код]

Популонія є одним з небагатьох етруських міст, побудованих прямо на березі моря і розташованих на високому пагорбі, на якому тепер стоїть середньовічний замок та сучасне містечко. Численні залишки стін міста, великі, неправильної прямокутної форми плити (форма, яка виходить з природного розщеплення сланцевого піщанику), все ще існують. Залишки, що знаходяться всередині них повністю римські — ряд склепінних основ, водосховища та мозаїка із зображенням риб. Страбон згадує про існування тут оглядової вежі.

Є гробниці за межами міста, які належать до часу, починаючи з 9 століття до н.е. і до середини 3 століття до н.е. Деякі з гробниць були досліджені 1908 року. В одній з них було знайдено три могильні кушетки, зроблені з каменю та вирізані в імітації дерева, а також бронзову статую Аякса, який накладає на себе руки. Поруч був знайдений хомут з чотирнадцятьма бронзовими дзвіночками, залишки храму, зруйнованого в давнину (можливо, Діонісієм Сиракузським в 384 до н.е.). Також були знайдені вази, з уривками з мансарди (5 століття до н.е.), монети зі срібла й міді.

Література[ред.ред. код]