Порожнина носа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Gray856.png
Gray858.png

Порожнина носа (лат. cavum nasi) — порожнини тіла, в якій у тварин та людини розміщуються органи нюху та через яку відбувається дихання. Порожнини носа розпочинається ніздрями, які ведуть до пристінка носової порожнини. Внутрішня поверхня пристінка вистелена незроговілим багатошаровим плоским епітелієм і має волосся, сальні і потові залози.

Функції[ред.ред. код]

Слизова оболонка стінок порожнини носа виконує нюхову та дихальну функції, тому має різну будову. Дихальну функцію забезпечує більша частина слизової оболонки носа і вона вкрита війчастим псевдобагатошаровим епітелієм з великою кількістю гландулоцитів, що виділяють слиз. В порожнину носа виділяється секрет численних слизових альвеолярно-трубчастих залоз. Слиз обволікає чужорідні часточки, а завдяки ритмічним рухам війок грудочки слизу пересуваються назовні й виводяться в зовнішнє середовище. Слиз виконує ще функ­цію — зволожує вдихуване повітря. Під слизовою оболонкою знаходиться велика кількість кровоносних судин, тому повітря в носовій порожнині зігрівається. Власна пластинка слизової оболонки і підслизова основа дуже добре васкуляризовані і забезпечують вирівнювання температури вдихуваного повітря до температури тіла.

Анатомія[ред.ред. код]

Три носові раковини збільшують загальну поверхню порожнини носа і утворюють носові ходи (верхній, середній та нижній). У нижній носовий хід відкривається носослізний канал. У верхній — задні чарунки ґратчастої кістки і (дорзальні) пазухи клиноподібної кістки. У середній — середні і передні чарунки ґратчастої і пазухи лобної та верхньощелепної кісток.

Нюхова ділянка слизової оболонки верхньої носової раковини і відповідної їй частини перегородки та задній відділ верхньої стінки порожнини носа — це частина слизової оболонки носа, вкрита війчастим псевдобагатошаровим епітелієм, до складу якого входять спеціальні сприймаючі нюхові нейросекреторні біполярні клітини.

Повітря із порожнини носа надходить крізь хоани до носової частини пельки, а потім ротової і в гортань. Повітря з носової порожнини потрапляє в глотку, а з глотки — у гортань.

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.