Порок (зброя)
Поро́к (дав.-рус. порокъ)[1] — давньоруська загальна назва метальних машин руського війська[2] (за словником В. І. Даля — «таран») у XII — XVI століттях. Одне з останніх застосувань пороків — в 1545-1552 роках під час Казанських походів Московської держави проти Казанського ханства.
Слово порок, пороки (прасл. *porkъ) вважають похідним від *perti, *pьrti («бити», «перти») — очевидно, звідси також і слово «праща»[1].
Історія[ред. | ред. код]
Переважно під назвою «пороків» малися на увазі усі облогові метальні знаряддя. Ще під час облоги Царгорода Олег за допомоги метальних машин «розбиша многі палати» візантійців, також їх застосовували під час штурму улицького Пересічня 914-го. Наступний етап розвитку подібної зброї було пов'язано з Балканськими походами Святослава: під час оборони Доростола «руси метали на ромейську фалангу стріли та камені з метальних знарядь».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ Бережинський В. Г. (2014). Мілітарія Київської Русі — К.: «Стародавній Світ», 2014. — 370 с. (144 с.) ISBN 978-966-2606-23-
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Уваров Д. І. Пороки // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 428. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Храпачевский Р. Осадные технологии монголов // Военная держава Чингисхана. — М. 2004.
- (рос.) Пороки // Военный энциклопедический словарь. М: — «Оникс 21 век», 2002. ISBN 5-329-00712-7