Портал:Класицизм

Класицизм і нео

Ласкаво просимо до україномовного порталу «Класицизм і нео»

Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI-го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Для історизму важливим був принцип свободи вибору — необмеженість власного, суб'єктивного трактування історичних форм^[1].

Витоки класицизму в літературі

Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVII ст.). У виробленні своїх загальнотеоретичних програм, особливо в галузі жанру і стилю, класицизм спирався і на філософію раціоналізму.

Визначальні риси класицизму:

раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);
наслідування зразків античного мистецтва;
нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);
обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);
у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;
аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;
встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

Класифікація, періодизація і місцеві школи класицизму

Місцевий варіант класицизму отримав поширення у Британії. Він був настояний на впливах творів Андреа Палладіо, але швидко втратив експериментальний характер і переродився у сухий і нудний академізм.

Навпаки, класицизм в архітектурі в Російській імперії мав витоками як італійські, так і французькі джерела, а в країні роками працювали як фрацузькі, так і італійські і швейцарські архітектори. Вони суттєво підняли рівень імперської архітектури як у містах, так і в сільських садибах привілейованого стану імперії — дворянства. Менше розповсюдження класицизм мав в російському живопису, а більше в графіці, в модах, в надргобках і монументах.
просвітницький класицизм
класичний історизм (з використанням ордерів) належали: неоренесанс у різних національних варіантах (італійський, французький, німецький), неоеллінізм і французький т. зв. «стиль Другої імперії»^[1].

романтичний історизм — новий розвиток стилю Шинкеля було пов'язано з поразкою Наполеона в 1815 році — саме тоді архітектори задумалися про необхідність створити стиль, що відображає перемогу і торжество німецького націоналізму. І Шинкель створює новий стиль, заснований на класичних традиціях, але демонструє ідеалістичні ідеали і торжество військової доблесті^[2]. До романтичного напрямку відносяться стильові спрямування, що виникли у результаті інтерпретації мотивів середньовічної, східної та народної архітектури: «аркадний стиль», неоготика, неороманізм, неовізантизм, швейцарський та орієнтальний стилі, а у кінці ХІХ ст. — перші стилізації українського та польського народного зодчества^[1].
пізній класицизм
строгий класицизм (1780 — 1790):::::::::::::::: Докладніше

Скорочення: П:БРК; Оновити кеш

Вибране зображення

редагувати

Архів

Інтер'єри доби класицизм

редагувати

Архів

Основні статті

редагувати

Гусинці. Церква Перораження, 1822 р.Канівське водосховище.

Класицизм XVII століття • Класицизм • Голландський класицизм • Революційний класицизм • Класицизм та ампір в Україні • Класицизм і академізм у Сполучених Штатах • Музика епохи класицизму • Російська псевдоготика

Архів

Псевдоготика доби класицизму

Неокласицизм

Література про класицизм

редагувати

Нариси історії архітектури Української РСР. К., 1957
Каптерева Т., Быков В., Искусство Франции 17 века, М. Искусство, 1971 (рос).
П. М. Бондарчук. Класицизм // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 344. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Літературознавчий словник-довідник. Друге видання виправлене, доповнене, Київ 2006, с. 344—345.
История зарубежного искусства, М, Искусство, 1971 (рос).
Володимир Тимофієнко «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник», Київ, 1999

Плани і проєкти

Категорії

Архітектура класицизму

Митці доби класицизму

Палладіанство

Письменники доби класицизму

Портал:Класицизм

Класицизм та ампір в Україні

редагувати

Класици́зм та ампі́р в Украї́ні — етап розвитку національної архітектури, котрий існував впродовж останньої третини 18 ст. і до середини 19 ст. Відбився також в літературі, створенні інтер'єрів і в ужитковому мистецтві.

Класифікація

Класицизм як цілісна художня система склався у Франції в 17 ст. на хвилі зміцнення і панування абсолютизму.

Тому розрізняють —

Академічний класицизм 17 ст.
Класицизм кінця 18-першої половини 19 ст. (так званий неокласицизм).
Але між ними десятиліттями існувано рококо, обірване у Франції могутньою хвилею класицизму кінця 18 ст. та революційним класицизмом, котрий існував лише у Франції.

В Європі французький класицизм співіснував з бароко, котре мало довгий період існування в Італії, Австро-Угорщині,Іспанії, Фландрії, Речі Посполитій, Україні, в Мексиці. В цих країнах рококо мало короткий термін існування і маловиразний відбиток в мистецьких жанрах за винятком Італії, митці якої доклали значних зусиль як до формування рококо, так і до його запровадження і зміцнення в мистецтві Італії та сусідніх країн. Історично православна Україна була пов'язана з Московією, а потім з Російською імперією. Росія мала власні темпи розвитку культури з пізнім запозиченням європейських стилів. Прискорення розвитку культури відбилося в Російський імперії в короткому терміні існування бароко і ще коротшому рококо і довгому поетапному розвитку класицизму, більш притаманному монархічним державам зі значною централізацією влади на кшталт Франції. До того ж, класицизм та його естетика в Російській імперії були офіційно підтримані, дозволені і регламентовані царатом. А тому естетика класицизму була поширена і на тодішні імперські провінції — серед яких і на Україну.

Російський класицизм мав власні періоди, де розрізняють —

ранній (катерининський) класицизм (1762-1796 рр.),
ампір або олександрівський класицизм (1801-1825 рр.),
пізній класицизм або миколаївський класицизм (1825-1855 рр.

Академічний класицизм 17 ст. в Україні нічим не відбився через формування і поширення бароко, котре сприяло народженню національного українського світогляду. Історично класицизм прийшов в Україну з двох його центрів : з Польщі та з Російської імперії. Україна, роздерта між декількома сусідніми державами в 18 ст., отримала цілу низку споруд в стилі класицизм, незважаючи на втрату власної політичної еліти та скорочення монументального будівництва. Постійні війни Російської імперії сприяли відсуванню кордонів держави на захід і новому перерозподілу територій між Польщею, Австро-Угорщиною та Росією. До складу російських провінцій відійшли західні землі Польсько-Литовської держави, де теж повільно проходила зміна естетики бароко на класицизм. На цих територіях була вибудована низка магнатських та дворянських садиб — Тульчин Потоцького, Серебринці М. Чацького, Верхівня Ганських, Вороновиця Грохольського, Палац Стецьких (Великі Межирічі). Панські садиби, конфісковані царатом у поляків-дворян після національно-визвольних повстань в 19 ст., перейшли до майна російських багатіїв. Маєтки польських вельможних родин залишали лише тим, хто натуралізувався в Росії та переходив під залізну руку російського царя.:::::::::::::::: Докладніше

Архів

Діячі

редагувати

Франсуа Мансар (фр. Francois Mansard або Mansart, 13 січня 1598, Париж — 23 вересня 1666), Париж — французький архітектор 17 ст. Представник французького бароко.

Ранні роки

Син простого тесляра, походив з ремісничого стану. Тому доброї освіти просто не міг отримати. Він був шостою дитиною в родині, де було семеро дітей. Рід був відомий через те, що дав декілька будівельників і провінційних скульпторів-декораторів. Батько помер у 1610 році, коли Франсуа Мансару було дванадцять років. Мати вийшла заміж вдруге за аптекаря.

Будівельна практика замість освіти

У період 1612-1617 рр. працював разом із братом Жерменом Гюльтером (будівельником і скульптором ) в місті Ренн. У період 1618-1621 рр. перебрався до свого дядька в місто Тулуза, де працював разом із родичем на будівництві мостів. Отримав навички роботи в скульптурі і практичному будівництві, котрі тоді мало розрізнялись між завданнями світськими чи сакральними за призначенням.

Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац в Парижі.

Головні замови архітектора

План добудов Мансара в замку Блуа сірим кольором (ліворуч)

Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі (зруйновано).

Його твори сподобались маркізу Гастону Орлеанському, брату короля Луї 13-го. І деякий час він працював в його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Завзятий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Намагання зробити найкраще спонукало архітектора ламати збудоване, якщо був знайдений ліпший варіант за попередній і вже не відповідав його задуму. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Це значно зменшило коло його замовників.

Сучасники скаржилися, що замовником архітектора міг бути лише турецький паша, так багато грошей потребували його проєкти і будівельні роботи.

Серед замовників архітектора був і могутній кардинал Мазаріні. Ненависть до Мазаріні згодом перенесли і на архітектора, чим сильно підірвали його авторитет.

Особливістю будівництва Франції 17 ст. був абсолютизм, могутній контроль з боку короля і влади. Він та його оточення були також головними замовниками будівельних робіт. Тому набравши міці і влади, король Луї 14-й відмовився від послуг Мансара і наблизив до себе його головного конкурента — Луї Лево, який будував палац в Версалі. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили, коли витрати на міцний фундамент перетнули попередньо заплановану грошову суму. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проєктами. Будівництво продожив архітектор Жак Лемерсьє.:::::::::::::::: Докладніше

Архів

Цього року...

редагувати

1784 року французький художник Жак-Луї Давід закінчив створення картини « Присяга Горациїв». провідного твору французького класицизму другої половини 18 ст.

1789 року розпочалась буржуазна французька революція, що сприяло народженню особливої течії в мистецтві країни, котра отримала назву Революційний класицизм.

Архів

Нові статті

редагувати

Портал:Класицизм/Нова стаття

Архів Нові статті

Класицизм у Вікіновинах	Класицизм у Вікіцитатнику	Класицизм у Вікіпідручнику	Класицизм у Вікіджерелах	Класицизм у Вікісловнику	Класицизм в Віківерситеті	Класицизм у Вікісховищі	Класицизм у Вікімандрах
Новини	Цитати	Посібники	Тексти	Визначення	Навчання	Зображення	Путівники

Чим допомогти, про що писати

редагувати

Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про Класицизм

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.

Як робити, з чого почати першу свою публікацію:


Мистецтво	Історія	Культура	Література	Театр	Бароко	Живопис	Декоративно-ужиткове мистецтво