Портнов Андрій Володимирович (історик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портнов Андрій Володимирович
Народився 17 травня 1979(1979-05-17) (35 років)
УРСР, Дніпропетровськ, УРСР
Місце проживання м. Київ Україна
Громадянство Україна Україна
Галузь наукових інтересів Історія
Alma mater Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий ступінь кандидат історичних наук

Портнов Андрій Володимирович (*17 травня 1979, Дніпропетровськ) — український історик, редактор, есеїст, перекладач.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 17 травня 1979 року в Дніпропетровську. Закінчив СШ № 9 з поглибленим вивченням англійської мови, де його вчителькою історії була Олена Вячеславівна Зима. У 1996 року вступив на історичний факультет Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, який закінчив у 2001 році із відзнакою, захистивши магістерську роботу «Володимир Пархоменко: історик та його наукова спадщина»[1].

У 2000 році навчався на школі Осередку дослідження античної традиції Варшавського університету.

У 2001 році отримав стипендію уряду Польщі на навчання у магістратурі Студіум Східної Європи Варшавського університету, яку закінчив 2003 року з відзнакою, захистивши магістерську роботу «Польські подорожники на Балканах у XIX ст.»[1].

Протягом 2002–2004 років навчався в аспірантурі Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України у Львові. 17 травня 2005 року захистив кандидатську дисертацію «Науково-освітня діяльність української еміграції в міжвоєнній Польщі (1919–1939)» (науковий керівник — Ярослав Ісаєвич)[1][2].

Впродовж 2004–2006 років займав посаду молодшого наукового співробітника відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, а у 2006–2008 роках був старшим науковим співробітником Інституту європейських досліджень НАН України в Києві.

У 2004–2006 роках був запрошеним науковим працівником Трирського університету (Німеччина)[2].

Протягом 2006–2010 років був членом (а пізніше і головою) експертної ради програми «Соціальний капітал і академічні публікації» Міжнародного фонду «Відродження».

у 2009–2010 роках обіймав посаду радника директора Національного інституту стратегічних досліджень.

У 2007–2010 роках за запрошеннями виступав із лекціями або був запрошеним науковим співробітником у Центрі досліджень Голокосту і геноцидів в Амстердамі, Гельсинському та Кембріджському університетах, Центрі російських, кавказьких та центрально-европейських досліджень в Парижі.

У 2008–2010 роках був головним редактором часопису «Україна Модерна».

З 2012 року є редактором наукового сайту Historians.in.ua[3].

Творчий доробок[ред.ред. код]

Обкладинка книги: Андрій Портнов. Між «Центральною Європою» та «Русским миром»: Сучасна Україна у просторі міжнародних інтелектуальних дискусій (2009)

Андрій Портнов є автором більше 150 наукових публікацій з історії української історіографії, польсько-українсько-російських взаємин, проблематики пам'яті в Європі. Веде регулярні інтернет-блоги на сайтах "Уроки истории" та "Ab Imperio". Перекладач кількох наукових книжок з англійської.

Книжка Андрія Портнова «Історії істориків» отримала резонанс в науковій спільноті істориків[4][5].

Основні публікації[ред.ред. код]

Монографії:

Статті:

Переклади:

  • Педрик Кені. Карнавал революції. Центральна Європа 1989 року. — Київ: Критика, 2006. — 472 с. [із сестрою Тетяною].
  • Нові перспективи історіописання /За ред. Пітера Берка. — Київ: Ніка-Центр, 2004. — 392 с. [із сестрою Тетяною].
  • Тейлор А. Дж. Габсбурзька монархія 1809–1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2002. — 268 с. [із Сергієм Савченком].

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Член Харківського історико-філологічного товариства.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]