Портрет Доріана Грея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет Доріана Грея
Lippincott doriangray.jpg
Обкладинка першого видання
Оригінал англ. The Picture of Dorian Gray
Жанр фентезі, роман, готичний роман
Автор Оскар Уайльд
Мова Англійська мова
Написаний 1890

«Портрет Доріана Грея» (англ. The Picture of Dorian Gray) — єдиний роман Оскара Уайльда, найвідоміший та найпопулярніший його твір. Вперше виданий 20 червня 1890 року. Друга редакція, у якій автор дещо доповнив та змінив твір, дописав нові розділи, вийшла у квітні 1891 року.

Роман розповідає про молодого чоловіка на ім'я Доріан Грей, портрет якого писав художник Безіл Холвард. Безіл був дуже вражений фізичною красою Доріана і невдовзі закохався у нього, вважаючи, що Доріанова краса породжує нові тенденції у його творчості. Розмовляючи у Безіловому саду, Доріан зустрічає лорда Генрі Воттона, Безілового друга, який незабаром захопив юнака своїми світоглядними ідеями. Підтримуючи одну з нових ідей гедонізму, лорд Генрі вважає, що єдиною річчю у світі, задля якої варто жити, є краса. Усвідомлюючи, що одного дня його краса зблідне, Доріан бажає прикувати свою душу до картини, бажає, щоб картина, намальована Безілом, старіла, а він залишався молодим завжди. Бажання Доріана здійснюється, що врешті приводить його до аморального життя. На картині відображалися всі вчинки Доріана, як би вони мали відбитися на його душі і тілі.

«Портрет Доріана Грея» відносять до одного із останніх творів класичного готичного роману із помітним Фаустовим впливом. Роман сильно пов'язаний із декаденством та гомосексуалізмом, що після першого видання викликало багато суперечок. Однак, у наш час «Портрет Доріана Грея» відносять до «одного із сучасних класичних творів Західної літератури».

Сюжет[ред.ред. код]

Роман починається з огляду лорда Генрі Воттона картини Безіла Холварда, на якій зображено привабливого юнака — Доріана Грея. Згодом приходить сам Доріан, де він зустрічає Воттона. Після того, як Доріан вислухав лорда Генрі з його поглядами на світ, у нього з'являється думка, що краса — єдина річ, задля якої варто жити. Він бажає, щоби портрет, намальований Безілом, старів замість нього. Під впливом лорда Генрі Доріан Грей починає вивчати свої відчуття. Він одного разу побачив дівчину Сибілу Вейн, котра саме виконувала роль у п'єсі Шекспіра у одному забитому театрі. Доріан познайомився з нею ближче і запропонував їй одружитися. Сибіла, яка називала його «Чарівним принцом» (Prince Charming) швидко побігла додому сповістити про це свою маму. Її старший брат заявив, що якщо Доріан скривдить Сибілу, то той уб'є його.

Доріан згодом запросив Безіла та лорда Генрі, щоби вони побачили як Сибіла грає у «Ромео і Джульєтті». Проте Сибіла, яка раніше знала про любов лише із театральних виступів, несподівано втратила свої акторські здібності через почуття справжньої любові до Доріана і грала дуже погано. Доріан відмовив їй у шлюбі, кажучи, що її краса полягала у грі в театрі, і якщо вона більше не може грати, вона більше не цікавить його. Одного разу, повертаючись додому, Доріан помітив, що його портрет змінився. Оглянувши ретельно картину, Доріан врешті зрозумів, що його бажання сповнилося — хлопець на портреті тепер виражав ледь помітний усміх. Він буде старіти і змінюватися із кожним гріхом Доріана, тоді як його тіло, зовнішній вигляд, залишатимуться незмінними. Він вирішує помиритися із Сибілою, але зранку прийшов лорд Генрі і сповістив про самогубство дівчини, яка випила синильну кислоту. Наступні вісімнадцять років Доріан Грей експериментував із всяким злом і гріхами, головне через вплив «отруйного» французького роману, подарунку лорда Генрі.

Однієї ночі Безіл перед своїм від'їздом до Парижа, вирішив провідати Доріана і запитати його за чутки про його аморальний спосіб життя. Проте Доріан спростовував їх. Він показав Безілу свій портрет, який, як виявилося, був дуже страшним як і гріхи Грея. У припадку злоби, Доріан звинувачує художника в своїй долі і забиває його до смерті. Доріан шантажує свого старого друга Алана Чембелла, який був хіміком, щоби знищити тіло. Для того, щоб сховатися від свого злочину, Доріан втікає до притону курців опіуму. Трапилося так, що поряд був Джеймс Вейн, який почув, що хтось звертається до «Чарівного принца». Він переслідує Доріана і робить спробу застрелити його, але Доріан обманув його, сказавши, щоби той вивів його на світло, бо він надто молодий, щоби якимсь чином завдати шкоди Сибіл 18 років тому. Джейм відпускає Доріана, але одна жінка наблизилась до нього і сказала, що Доріан не старіє уже 18 останніх років.

За вечерею, однієї ночі, Доріан бачив як брат Джеймс Вейн підкрадався повільно по землі, і побоявся за своє життя. Однак, наступного дня, під час полювання, Джеймса випадково вбив один мисливець. Після свого повернення в Лондон, Доріан заявив, що відтепер він буде добрим і почне з того, що не буде розбивати невинного серця Хетті Мертон — дочки вікарія із одного села. У своїй квартирі він цікавився, чи картина почала мінятися, відновлюватися, втрачаючи свій старечий образ, бо тепер Доріан Грей покинув свій аморальний спосіб життя. Він зняв покривало з портрету і побачив, що він не змінився, а став ще гіршим. Побачивши це, він почав шукати мотиви свого акту «мерсі», чи було це випадково, а чи пошук нового емоційного ексцесу. Він вирішив, що лише повна сповідь зможе очистити його, але боячись її наслідків, він наважується знищити усі сліди своєї совісті. У приступі гніву він піднімає ніж, яким колись вбив Безіла Холварда і заганяє його у картину. Почувши пронизливий крик з кімнати Доріана Грея, його слуги спробували відчинити двері кімнати. Коли їм це не вдалося, вони залізли через вікно і побачили на підлозі мертве і постаріле тіло Доріана, а картина стала чистою, оновленою, такою, якою її намалював художник багато років тому.

Екранізації[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Роман екранізувався більше 25 разів, остання екранізація вийшла в прокат 09.09.09
  • Сучасний британський письменник Вілл Селф запропонував в своєму романі «Доріан» (Dorian, 1992) напівпародійну версію історії Доріана Грея. Час дії книги Селфа — 80-ті роки XX століття.
  • Серед неологізмів, введених Дугласом Коуплендом в романі «Покоління X», є і такий:
Доріан-грейство: бажання приховувати ознаки старіння тіла.
  • Цей роман був написаний всього лише за три тижні
  • Існує хвороба «Синдром Доріана Грея» — культ молодості, страх перед фізичним зів'яненням і старінням…

Див. також[ред.ред. код]