Португальський кораблик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Португальський кораблик
Португальський кораблик
Португальський кораблик
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Metazoa)
Тип: Кнідарії (Cnidaria)
Клас: Гідроїдні (Hydrozoa)
Підклас: Лептоліни (Leptolinae)
Ряд: Сифонофори (Siphonophorae)
Підряд: Цистонекти Cystonectae
Родина: Фізалієві (Physaliidae)
Рід: Фізалія (Physalia)
Вид: P. physalis
Біноміальна назва
Physalia physalis
(L, 1758)

Португальський кораблик, або фізалія (Physalia physalis) — океанічний вільноплаваючий колоніальний гідроїд, що складається з кількох видів поліпів.

Морфологія, спосіб життя та життєвий цикл виду відтворюють всі риси, притаманні ряду в цілому, то ж загальний опис збігається з наведеним у статті Сифонофори.

Своє ім'я цей гідроїд отримав з огляду на схожість його пурпурного пневматофору з косим вітрилом португальських каравел XV—XVI століть.

Особливості морфології[ред.ред. код]

На відміну від багатьох інших сифонофор, португальський кораблик має лише один великий (до 30 сантиметрів) заповнений газом поплавок, що має назву пневматофор, а не кілька дрібних. Склад газу в поплавку може змінюватись в широких межах: від еквівалентного оточуючому повітрю до майже 90 % діоксиду вуглецю. Також для пневматофору португальського кораблика характерна наявність сифону — клапана, завдяки якому об'єм газу в ньому може швидко змінюватись.

Португальський кораблик є двосторонньо-симетричним, з щупальцями, які ростуть лише на одному з кінців пневматофора. Довжина щупалець може досягати 10 (і навіть, за деякими джерелами, 20) метрів. Для нормального функціонування пневматофор потребує постійного змочування (при висиханні він розтріскується), тому колонія здатна періодично повертати його на деякий кут, «прикладаючи» до поверхні води різними боками; при небезпеці нападу з поверхні газ з пневматофору стравлюється, і вся колонія занурюється під воду.

Особливості способу життя[ред.ред. код]

Окрім підтримання плавучості, функцією пневматофору є забезпечення руху колонії завдяки вітру, позаяк на відміну від інших сифонофор фізалія не має у складі колонії здатних до скорочення медузоїдів. При цьому в популяції існує приблизно рівна кількість «правовітрильних» та «лівовітрильних» особин: вони розрізняються по тому, в який бік вигнутий пневматофор відносно переднього (протилежного тому, до якого кріпляться щупальця) кінця при плаванні. Така вигнуто-скошена форма пневматофору забезпечує рух під кутом до напрямку вітру, тому при постійному вітрі «правовітрильні» і «лівовітрильні» кораблики розходяться під кутом в різні боки, і, таким чином, часто формують групи «чистого» в термінах форми пневматофору складу.

Ловчі щупальця португальського кораблика, які належать дактилозооїдам (один з різновидів поліпів, що формують цю колонію), можуть скорочуватись на 70-80 %, що забезпечує підтягування здобичі до гастрозооїдів та уникнення небезпеки (докладніше про різновиди поліпів та їхні функції в колонії — див. в статті Сифонофори). Основною здобиччю дактилозооїдів є планктонні безхребетні (в більшості — дрібні ракоподібні) та мальки риб. Португальський кораблик вбиває цих тварин завдяки нематоцистам (жалячим клітинам) на щупальцях дактилозооїдів, що секретують потужну отруту.

Отрута та небезпека для людини[ред.ред. код]

Португальський кораблик є потенційно небезпечною для людини істотою: відомо кілька смертельних випадків, зумовлених сильним ураженням його жалячими щупальцями; але звичайно навіть потужний щільний контакт з ним не призводить до наслідків, серйозніших за сильний біль. При цьому у відірваних від колонії, і навіть висохлих, щупальцях, викинутих на берег, нематоцисти лишаються активними і можуть завдавати ураження протягом кількох тижнів. Отрута розповсюджується по лімфатичній системі і може викликати сильний біль.

Відповідно до дослідження, проведеного доктором Джефрі Ісбістером (Ньюкастл, Австралія) з 2003 по 2005 рік, найкращим засобом лікування постраждалих від португальського кораблика є обробка враженої ділянки гарячою водою, нагрітою до 45° Цельсію. Вода такої температури розкладає отруту португальського кораблика та полегшує біль.

Іншим здавна відомим засобом лікування опіків, спричинених португальським корабликом, є прикладання льоду до ураженої ділянки: лід знижує больову чутливість і уповільнює розповсюдження отрути, але не розкладає її.

Повторне враження цим гідроїдом людини може викликати в неї алергічну реакцію.

Судячи з багатьох спостережень, морська черепаха логгерхед (Caretta caretta) є імунною до отрути фізалії: цих черепах неодноразово спостерігали за поїданням португальських корабликів.

Література[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми