Португальці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Португальці Portugueses
славетні португальці
Загальна кількість	понад 15 млн. чол.
Найбільші розселення	Португалія Бразилія
Мова	португальська мова
Релігія	християни (католицизм)
Близькі етнічні групи	галісійці, іспанці, романські народи

Португа́льці (самоназва — os portugueses «уш портуґезиш») — народ на крайньому півдні Західної Європи, основне населення держави Португалія.

Зміст 1 Етимологія етноніму португальці 2 Країни проживання і чисельність португальців у світі 3 Мова і релігія 4 Історія 4.1 Рання етнічна історія (від лузитан до утворення Португальської держави) 4.2 Португальці у ХІІІ - ХІХ століттях 4.3 Португальці у ХХ - ХХІ століттях 5 Матеріальна культура 6 Духовна культура 7 Внесок португальців у світову цивілізацію 8 Цікаві факти, пов'язані з португальцями 9 Джерела і посилання 10 Література

[ред.] Етимологія етноніму португальці

Загальновизнаною є теорія походження етноніму португальці від топоніму Португалія, який в свою чергу, походить від назви форту римлян Portus Cale. Кале було давнім поселенням — карфагенська колонія у гирлі річки Дору. Приблизно 200-го року до н.е. в результаті Пунічних вієн римляни відвойували його і перейменували на Портус Кале («Порт Кале»). Поступово назва, трансформуючись у Портукале- Португале (Portucale-Portugale) поширюється на оточуючий регіон, і протягом Х-ХІІ століття остаточно закріплюється за територію сучасної Португалії і народом, який на ній проживає.

[ред.] Країни проживання і чисельність португальців у світі

Понад 10 мільйонів чоловік португальців складають абсолютну більшість населення Португалії (понад 97 %), що робить Португалію однією з небагатьох моноетнічних європейських держав. Значне число португальців живе у Бразилії — понад 1,2 млн. чоловік і у Франції — бл. 1 млн. чоловік. Португальці живуть також у США (0,75 ~ 1,2 млн. чоловік), Канаді (бл. 250 тис. чоловік), Німеччині (бл. 150 тис. чоловік), Іспанії (понад 100 тис. чоловік), багатьох державах — колишніх португальських колоніях у Африці (Анґола, Мозамбік, Ґвінея-Бісау тощо), країнах Західної Європи та Латинської Америки тощо.

Взагалі судити хоча б про приблизну кількість португальців у світі досить важко. По-перше, слід розрізняти саме кількість португальців (як представників португальської нації) та кількість носіїв португальської мови, адже остання належить до найбільш поширених у світі, і кількість осіб, що активно володіють нею (в якості першої, другої, а нерідко і третьої мови), тобто застосовують її у повсякденному житті, за оцінками може сягати 200 млн. чоловік - див..

По-друге, португальські вчені часто включають бразильців (як португальців у другому, третьому і т.д. поколіннях) або значно перебільшують кількість португальців Бразилії, тобто осіб з португальською національною ідентичністю.

Вертаючись до проблематики загальної чисельності португальців в світі варто приблизно оцінити чисельність португальців у основних ареалах проживання, пам'ятаючи, що зараз португальці живуть по всьому світу, включаючи Азію (в Індії понад 20 тис. чоловік, Макао та Східному Тиморі та в Австралії та Океанії (Нова Зеландія) - до 5 тис. чоловік - див. дані про португальську еміграцію в світі.

Отже, чисельність португальців У Португалії - 10 млн. чол. (умовно всі португальці, хоча у їх складі є незначна кількість «повторних емігрантів» з Бразилії, африканських держав - колишніх колоній тощо) - див.. Португальці у країнах Євросоюзу, включаючи Францію і Німеччину, де існують найбільші португальські діаспори нараховують понад 1,5 млн. чоловік. У Бразилії та інших країнах Латинської Америки, включаючи Венесуелу, еміграція до якої в 40-50-і роки ХХ століття значної кількості португальців (до 200 тис. чоловік разом з нащадками) лишається справжнім феноменом, можна нарахувати близько 2 мільйонів чоловік; ще півтора мільйона португальців оціночно живе у Північній і Ценртральній (Кариби) Америці (передовсім у США та Канаді), у країнах Африки - до 200 тис. чоловік.

Таким чином, загальна чисельність португальців у світі за приблизним підрахунком - 15 ~ 16 млн. чоловік.

[ред.] Мова і релігія

Основна стаття: Португальська мова.

Португальці розмовляють португальською мовою західно-романської підгрупи романської групи індоєвропейської мовної родини. Діалекти португальської мови - центральний, північний, південний, острівний (говори Азорських островів і острову Мадейра) і звичайно бразильський варіант португальської мови.

Серед інших романських португальська є набільш спорідненою до гальєго (в межах 85 % лексичної близькості - див.), і на думку деяких лінґвістів за Середньовіччя являла з нею спільну португальсько-галісійську мову. Португальська - не лише основа сучасного бразильського варіанту мови, а й є кістяком деяких креольських мов, зокрема Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Ґвінеї-Бісау тощо.

Писемність на основі латинки. Найдавніша писемна пам'ятка португальською мовою належить до ХІІ століття.

За віросповіданням переважна більшість португальців — католики, але є і протестанти (ієговисти, баптисти, п'ятидесятники тощо).

[ред.] Історія

Основна стаття: Історія Португалії.

[ред.] Рання етнічна історія (від лузитан до утворення Португальської держави)

Основою португальців є іберійське плем'я лузітани. Протопортугальці зазнали впливу кельтів, які вторглися на Піренейський півострів у І тисячолітті до н.е. З ІІ століття до н.е. і до V століття н.е. португальські землі входили до складу провінції Лузитанія Римської імперії, що зумовило мовну і культурну романізацію

місцевого населення. У V столітті н.е. на територію сучасної Португалії проникають візіготи, які поступово були асимільовані. У 711 році португальські землі зазнали арабо-берберської навали - територія Португалії майже на три століття виявилася під контролем маврів.

В результатті Реконкісти землі Північної Португалії були захоплені сусідніми іспанськими королівствами наприкінці Х - середині ХІ століть. Як вдячність за допомогу у війні з маврами кастильський король Альфонсо I подарував Генріху Бургундському у 1093 році титул графа Португальського. Після смерті кастильського короля Генріх Бургундський відмовився визнати владу Кастильського королівства і розпочав війну. У 1143 році син Генріха Альфонсо Енрікес був проголошений португальськими лицарями королем Португалії Альфонсо I. У 1179 році Папа римський визнав незалежність Португалії.

[ред.] Португальці у ХІІІ - ХІХ століттях

До часу утворення незалежної португальської держави у ХІІ столітті вже були закладені підвалиини португальської народності і її самобутньої культури. Період з ХІІІ до XVI століття є «золотим» в історії Португалії, коли продовжилося формування португальської нації і були досягнуті значні військові-політичні і економічні (на той час) успіхи.

Піднесення і розквіт Португалії пов'язується перш за все активністю і цілковитим пануванням у зазначений період португальців на морі. Зокрема, у 1415 році португальці захопили заможне арабське торгове місто Сеута у Африці; у 1418 році у Атлантичному океані була відкрита Мадейра; у 1427 році до португальських володінь приєднані Азорські острови, у 1460 році - острови Зеленого Мису. У 1488 році Бартоломеу Діаш обігнув мис Доброї Надії, що в подальшому допомогло португальцям дістатися східного узбережжя Африки та Індії. У 1498 році Васко да Гама відкрив Португалії морський шлях до Індії навколо Африки, а у 1500 році Педру Альваріс Кабрал - до Бразилії, яка відтоді стає основним невичерпним джерелом існування Португальського королівства.

У цей час має місце і не припиняється до ХХ століття значна португальська еміграція, найбільша за всю етнічну історію португальців, яка в тому числі стала основою формування молодої нації бразильців. Відток населення із Португалії був таким значним, що нещасливий історичний збіг обставин - у 1580 році Португалія лишилася без короля, і права на португальську корону пред'явив іспанський король Філіп ІІ призвели до того, що починається тривалий занепад Португалії - іспанське панування 1580-1640 років, економічна залежність від Британії у XVIII-ХІХ століттях. До того ж Португалія потерпає від природних катаклізмів - землетрус у Лісабоні 1755 року вщент зруйнував місто. На довершення у 1807 році Португалія тричі окупована наполеонівськими військами, а 1822 року змушена погодитись на незалежність Бразилії.

[ред.] Португальці у ХХ - ХХІ століттях

На початку ХХ століття в країні зароджується республіканський рух. Після революції 1910 року Португалію було проголошено республікою, проте упродовж наступних 16 років у країні змінюється 44 уряди.

У 1933 році міністр економіки Антоніу Салазар здійснює державний переворот і встановлює в країні профашистську диктатуру (Нова держава). Встановлений жорсткий порядок рятує економіку країни, але призводить до повної ізоляції Португалії від Європи і всього світу, а також переслідування будь-якої опозиції. Салазар відійшов від справ у 1968 році, а диктаторський режим протримався ще 7 років за його послідовників Марселу Каетану і Амеріку Томаша.

25 квітня 1974 року в країні відбулася «Революція гвоздик», в результаті якої було повалено півстолітню диктатуру і відкрився шлях до демократії, а 25 квітня став національним святом — днем свободи.

Португалія поступово втрачала свої останні колонії: у 1961 році вона втратила Гоа, а її африканські колонії (Мозамбік, Ангола, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде та Сан-Томе і Прінсіпі) стали незалежними в 1975 році.

Новообраним парламентом у 1976 році була прийнята конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються права президента.

Світової слави набула «королева фаду» Амалія Родрігеш, ставши послом португальської культури у всьому світі.

У 1986 Маріу Соареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалію прийнято в Європейський Союз, що сприяло її стабільному економічному зростанню. Після вступу в ЄС, в основному завдяки субсидіям, економіка Португалії розвивається досить швидко. Будуються сучасні дороги та автомагістралі, здійснюється планомірне оновлення житлового фонду. У 1999 році повернуто незалежність останній з колоній Макао, яка була передана Китаю. У 2002 країна перейшла на євро, а у 2004 році прийняла Чемпіонат Європи з футболу.

Португалія, яку ще недавно називали найбільш бідною країною Західної Європи, сьогодні розвивається дуже динамічно, маючи високий рівень інфраструктури.

[ред.] Матеріальна культура

[ред.] Духовна культура

[ред.] Внесок португальців у світову цивілізацію

[ред.] Цікаві факти, пов'язані з португальцями

• територія володінь

[ред.] Джерела і посилання

• Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 372-373 (стаття «Португальцы») (рос.)
• Українська радянська енциклопедія
• Стаття Карлуша Фонтеша про португальську еміграцію в світі
• Міжнародний вказівник мов світу - португальська мова (англ.)
• Християнський етнолоґічний сайт з розподіленням етносів по країнам - народи Португалії (англ.)
• Португальські народні танці (португал.)
• Португальські національні костюми (англ.)

[ред.] Література

п • о • р Романські народи
Спільноти Старого Світу:	Андорці • Аромуни • Валони • Галісійці • Іспанці (в тому числі арагонці) • Італошвейцарці • Італійці (в тому числі сицилійці) • Каталонці • Корсиканці • Монегаски • Португальці • Ретороманці (ладіни, фріули, романші) • Румуни (в тому числі молдавани) • Санмаринці • Сарди • Франкошвейцарці • Французи (в тому числі провансальці, гасконці, окситанці)
Спільноти Нового Світу, що склались на основі романських мов:	Аргентинці • Болівійці • Венесуельці • Гватемальці • Гондурасці • Домініканці • Еквадорці • Колумбійці • Костаріканці • Кубинці • Мексиканці • Нікарагуанці • Панамці • Перуанці • Пуерториканці • Сальвадорці • Франко-канадці (в тому числі акадійці, квебекці, франко-онтарійці) • Чилійці • Уругвайці