Посольство України в Німеччині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Посольство України в Німеччині
Berlin, Mitte, Albrechtstrasse 26, Botschaft Ukraine.jpg
Країна Україна Україна
Посол Химинець Василь Васильович т.п.
Відкрите 1918, 1992
Адреса Німеччина Німеччина, Albrechtstrasse 26, 10117 Берлін-Мітте, Deutschland
Телефон +49 (30) 288 87 116, 288 87 10
Факс +49 (30) 288 87 163
Пошта emb_de@mfa.gov.ua
ukremb@t-online.de
Сторінка Офіційна сторінка

Посольство України в Німеччині — дипломатична місія України в Німеччині, знаходиться у Берліні.

Завдання посольства[ред.ред. код]

Основне завдання Посольства України в Берліні представляти інтереси України, сприяти розвиткові політичних, економічних, культурних, наукових та інших зв'язків, а також захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб України, які перебувають на території Німеччини.

Посольство сприяє розвиткові добросусідських відносин між Україною і Федеративною Республікою Німеччиною на всіх рівнях, з метою забезпечення гармонійного розвитку взаємних відносин, а також співробітництва з питань, що становлять взаємний інтерес. Посольство виконує також консульські функції.

Будівля посольства в Берліні[ред.ред. код]

Штаб-квартира колишнього адміністративного будинку муніципального газу працює в Берлін-Мітте. Споруджено будівлю в 1910 році за проектом відомого німецького архітектора Людвіга Гофмана. Будівля перебудовувалася в 1992 році. На даний момент будівля посольства входить до списку культурної спадщини, як частина архітектурного ансамблю міста Фрідріха Вільгельма.

Історія посольства 1918–1923[ред.ред. код]

Посольство УНР в Берліні. 1918–1923
Група співробітників посольства УНР у Берліні (Німеччина).

Українська Народна Республіка, яка 9 лютого 1918 року була визнана Німеччиною як самостійна і незалежна, придбала приміщення під посольство за адресою: Берлін НВ 40, Кронпрінценуфер, 10.[1]

17 березня 1918 році УНР направило до Берліну тимчасового представника УНР до Німецької Держави Олександра Севрюка.

17 травня 1918 року Уряд Української Держави зобов'язав Олександра Севрюка передати всі справи першому секретарю посольства Омеляну Козію. 1 липня 1918 року до Берліну прибув перший посол України в Німеччині барон Федір Штейнгель. 11 лютого 1919 року після відновлення Української Народної Республіки послом УНР в Берліні став Микола Порш. Після його відставки з 16 березня 1921 року повіреним у справах УНР став Роман Смаль-Стоцький, який з 9 квітня 1921 року був у ранзі посла.

У січні 1923 року поліцайпрезидент Берліну повідомляє посла УНР Романа Смаль-Стоцького про визнання Німеччиною Радянської України і пропонує йому залишити приміщення посольства. А 6 лютого 1923 року, не чекаючи рішення судових органів, посольство УНР в Берліні було закрито.

Структура посольства[ред.ред. код]

  • Дипломатичний відділ
  • Господарський відділ
  • Канцелярія
  • Консульський відділ
  • Інформаційний відділ

Склад посольства УД в Берліні[ред.ред. код]

  • Надзвичайний Посол і Повноважний Міністр УД
  • Радник — Роман Смаль-Стоцький
  • 1-й секретар — Омелян Козій
  • Секретар — Володимир Левицький
  • Секретар — Густав Фрід
  • Перекладач — Олекса Шостаков
  • Перекладач — Ольга Шостакова
  • Старший урядовець — Юрій Павлович
  • Старший урядовець — Володимир Хотько
  • Аташе — Дмитро Матвієв
  • Бухгалтер — Антон Коваленко
  • Дипломатичний кур'єр — Володимир Пожидаєв
  • Дипломатичний кур'єр — Олександр Макаров

Склад Посольства УНР в Берліні[ред.ред. код]

  • Надзвичайний Посол і Повноважний Міністр УНР
  • Радник — Роман Смаль-Стоцький
  • Секретар — Володимир Левицький
  • в.о. Секретаря — Юрій Павлович
  • т.в.о. Секретаря — Володимир Хотько
  • Старший урядовець — Антон Коваленко
  • Старший урядовець — Володимир Пожидаєв
  • Молодший урядовець — Олександр Гуманський
  • Завідувач консульським відділом — Григорій Петренко
  • Урядовець консульського відділу — Микола Слива
  • Друкарка німецькою — Маргарита Леш
  • Друкарка українською — Берта Даревська
  • Референт інформаційного відділу — Густав Шпехт
  • Друкарка інформаційного відділу — Марта Пауль
  • Друкарка інформаційного відділу — Марта Шольц.

Консульства УД та УНР в Німеччині[ред.ред. код]

Історія посольства з 1992[ред.ред. код]

Після проголошення незалежності Україною 24 серпня 1991 року ФРН визнала Україну 26 грудня 1991 року. 17 січня 1992 року між Україною та ФРН було встановлено дипломатичні відносини.[3]. Посольство України в Німеччині було відкрито у квітні 1992 року.

Структура посольства[ред.ред. код]

  • Посол
  • Радник-посланник
  • Радник
  • Перший секретар
  • Третій секретар
  • Аташе
  • Відділення Посольства України у Бонні

Торгово-економічна місія[ред.ред. код]

  • Керівник ТЕМ, Радник-посланник
  • Заступник керівника ТЕМ, І секретар
  • Експерт ТЕМ

Військовий аташе[ред.ред. код]

  • Аташе з питань оборони
  • Військовий аташе
  • Військово-повітряний, військово-морський аташе

Консульський відділ Посольства України у ФРН[ред.ред. код]

Консульський відділ Посольства України у ФРН

Компетенція консульського відділу розповсюджується на федеральні землі: Берлін, Бранденбург, Саксонія-Ангальт, Саксонія, Тюрінгія, Мекленбург — Передня Померанія.

Відділення Посольства України у Бонні

Консульський округ. Керівник відділення — Єгоров Владислав Євгенович. Компетенція розповсюджується на федеральні землі: Північний Рейн-Вестфалія.

Генеральне консульство України у Франкфурті-на-Майні

Генеральний консул — Черніюк Альберт Володимирович. Компетенція розповсюджується на федеральні землі: Рейнланд-Пфальц, Саар, Гессен.

Генеральне консульство України у Гамбурзі

Генеральний консул — Мельник Андрій Ярославович. Компетенція розповсюджується на федеральні землі: Шлезвіг-Гольштейн, Гамбурґ, Бремен, Нижня Саксонія.

Генеральне консульство України у Мюнхені

Генеральний консул — Костюк Вадим Валентинович. Компетенція розповсюджується на федеральні землі: Баварія, Баден-Вюртемберг.

Посли України в Німеччині[ред.ред. код]

  1. Севрюк Олександр Олександрович (1918) т.п.
  2. Козій Омелян (1918) т.п.
  3. Штейнгель Федір Рудольфович (1918)
  4. Порш Микола Володимирович (1918–1920)
  5. Смаль-Стоцький Роман Степанович (1920–1923)
  6. Василько Микола Миколайович (1923) т.п.
  7. Ауссем Володимир Християнович (1921–1923)
  8. Пісковий Іван Миколайович (1992–1994)
  9. Костенко Юрій Васильович (1994–1997)
  10. Пономаренко Анатолій Георгійович (1997–2003)
  11. Фареник Сергій Анатолійович (2003–2005)
  12. Балтажи Микола Федорович (2005–2006) т.п.
  13. Долгов Ігор Олексійович (2006–2008)
  14. Чорнобривко Євген Миколайович (2008) т.п.
  15. Зарудна Наталія Миколаївна (2008–2011)
  16. Химинець Василь Васильович (2011–2012) т.п.
  17. Клімкін Павло Анатолійович (2012-2014)
  18. Химинець Василь Васильович (2014–) т.п.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українські дипломатичні представництва в Німеччині (1918–1922): Документи і матеріали/ Упор. В. М. Даниленко, Н. В. Кривець. — К.:Смолоскип, 2012. — 592с.: іл. ISBN 978-966-2164-49-7, ISBN 978-966-1676-29-8.
  • Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917–1924 рр.): документи і матеріали/Упор. Матяш І. Б. та ін. — К., 2010. — С. 233.
  • Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
  • «Німецько-українські відносини у стислому огляді» від Посольства Федеративної Республіки Німеччина, 2008 рік
  • German-Ukrainian Relations in Historical Perspective. Ed. by Hans-Joachim Torke and John-Paul Himka. Edmonton & Toronto, 1994.(англ.)
  • Claus Remer. Die Ukraine im Blickfeld deutscher Interessen. Ende des 19. Jahrhunderts bis 1917/18. Frankfurt am Main 1997. 408с.[4](нім.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українські дипломатичні представництва в Німеччині (1918–1922): Документи і матеріали/ Упор. В. М. Даниленко, Н. В. Кривець. — К.:Смолоскип, 2012. — 592с.: іл. ISBN 978-966-2164-49-7, ISBN 978-966-1676-29-8.
  2. Історія української дипломатії: перші кроки на міжнародній арені (1917–1924 рр.): документи і матеріали/Упор. Матяш І. Б. та ін. — К., 2010. — С. 233.
  3. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
  4. Україна в полі зору німецьких інтересів. Кінець 19-го століття до 1917/18

Посилання[ред.ред. код]