Посттравматичний стресовий розлад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР, посттравматичний синдром, «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», тощо) — важкий психічний стан, різновид тривожного розладу (неврозу), що виникає в результаті одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій, як, наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою, сексуальним насильством, або загрозою смерті. При ПТСР проявляється група характерних симптомів, таких як часте, повторне нагадування, уявлення і переживання травматичних, стресових ситуації, психопатологічні репереживання, уникнення або випадання пам'яті про травмуючі події та високий рівень тривожності, які зберігається протягом більше місяця після психологічної травми. При проведенні диференційної діагностики необхідно пам'ятати, що в хворих поряд із клінічною картиною ПТРС найчастіше мають місце порушення, що відносяться до інших психічних розладів. У хворих посттравматичним стресовим розладом часто спостерігаются симптоми інших неврозів та депресії. У більшості людей після психотравмуючих подій ПТСР не розвивається.

Лікують ПТСР за допомогою психотерапії та медикаментів. В терапії ПТСР медикаментами використовують практично всі групи психотропних препаратів: антидепресанти, транквілізатори, гіпнотики, нейролептики, в окремих випадках — антиковульсанти та психостимулятори. Серед медикаментів найчастіше для лікування ПТРС використовують антидепресанти та транквілізатори. Але найбільш ефективні антидепресанти групи СІЗЗС (селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну), препарати, що впливають на МТрецептори[en], та транквілізатори. Транквілізатори слід призначати коротким курсом не більше 10 днів через ризик виникнення залежності. Антидепресанти ж, навпаки, є препаратами для тривалого прийому. Серед антидепресантів для лікування ПТСР застосовують такі препарати, як флуоксетин (прозак), сертралін (золофт) і пароксетин (паксіл). Ці антидепресанти зазвичай необхідно приймати щонайменше від 6 до 8 тижнів, щоб вони почали помітно зменшувати симптоми ПТСР. На початку лікування ПТСР антидепресантами самопочуття хворого може погіршуватись, але з часом в процесі лікування симптоми ПТСР значно пом'ягшуються і загальний стан хворого покращуєтся. Через те важливо не кидати та не переривати призначеного лікування ПТСР антидепресантами. Віддаючи перевагу тому чи іншому лікарському засобу, лікар повинен керуватися, насамперед, існуванням доказової бази ефективності та безпеки призначених препаратів. До призначення нейролептиків вдаються, як правило, коли симптоматика резистентна. Вибір фармакологічних препаратів і психотерапевтичних методик визначається змістом і особливостями перебігу клінічної картини, а також особистісними і фізіологічними особливостями хворого.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]