Постум (галльський імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ауреус, карбований Постумом, з його портетом анфас

Постум, Марк Кассіаний Латиній Постум (лат. Marcus Cassianius Latinius Postumus) — засновник і перший володар Галльскої імперії.

За походженням був галлом, швидше за все — батавом, але не належав до місцевої знаті. Пройшовши усі щаблі військової служби, Постум звернув на себе увагу імператора Валеріана, який призначив його намісником Верхньої і Нижньої Германії. Син Валеріана Галлієн залишив за ним цей статус. У 260 році Постум здобув перемогу над франками і алеманами, після чого легіонери закликали його здобути престол. Повстанці взяли в облогу Колонію Агріппіну, в який забарикадувалися син імператора Галлієна Салонін і перфект преторія Сільван. Місто врешті здобули штуромом, Салоніна і Сільвана стратили, а Постума оголосили імператором[1]. Галлія визнала його владу одразу, наступного року під владу Постума перейшли Британія і Іспанія.

Чекали на вторгнення Постума і в Італії, проте йти на Рим він не став. Замість цього ним була утворена самостійна Галльська імперія зі столицею в Колонії Агріппіні — із своїм сенатом і магістратами — зокрема консулами, яки «обиралися» щорічно (сам Постум обіймав цю посаду п'ять разів).

У 261 р. Постум завдав чергової поразки германцям. У 263 р. війну проти нього розпочав римський імператор Галлієн. Але в одний з битв Галлієна важко поранили, і він кинув свій намір. Щоправда, самостійності Галльської імперії Рим так і не визнав. Постум, натомість, розповсюджувати свою владу на південь від Альп так і не наважився. Навіть коли в 268 р. повстання під гаслом переходу під владу Постума спалахнуло в Медіолані, він залишив його без підтримки.

Можливо це пояснюється тим, що в тому ж 268 році спалахнув заколот проти самого Постума в Могонціаку. Місцевий гарнізон проголосив імператором власного командувача Леліана. Постум швидко придушив виступ і стратив Леліана. Однак заборона грабувати здобуте місто викликала невдоволення його власних солдат, які врешті решт вбили Постума.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зосим, I , 38