Постійний запам'ятовувач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Програмований постійний запам'ятовувальний пристрій (EPROM) з ультрафіолетовим витиранням. Віконце служить для витирання даних.

Захищене сховище даних (ЗСД), пам'ять постійного зберігання, постійний запам'ятовувальний пристрій (ПЗП), пам'ять тільки для читання (англ. ROM - Read Only Memory)  — енергонезалежна пам'ять, з якої може проводитись тільки зчитування даних.[1]

Класифікація[ред.ред. код]

За типом виконання[ред.ред. код]

  • Масив даних суміщений із пристроєм вибірки (зчитувальним пристроєм), у цьому випадку масив даних часто в розмові називається «прошивка»:
  • Масив даних існує самостійно:

За різновидами мікросхем ЗСД (ПЗП)[ред.ред. код]

  • За технологією виготовлення кристалу:
    • ROM — (англ. read-only memory, захищене сховище даних), рамковий ПЗП, виготовляється фабричним методом. У подальшому немає можливості змінити записані дані.
    • PROM — (англ. programmable read-only memory, програмований ПЗП (ППЗП)) — ПЗП, однократно «прошиване» користувачем.
    • EPROM — (англ. erasable programmable read-only memory, перепрограмовний/репрограмовний ПЗП (ПППЗП/РПЗП)). Наприклад, вміст мікросхеми К537РФ1 витиралося за допомогою ультрафіолетової лампи. Для проходження ультрафіолетових променів до кристалу в корпусі мікросхеми було передбачене віконце з кварцовим склом.
    • EEPROM — (англ. electrically erasable programmable read-only memory, перепрограмовний ПЗП з витиранням електричним способом). Пам'ять такого типу може витиратись і заповнюватись даними декілька десятків тисяч разів. Використовується в твердотільних накопичувачах. Одним із різновидів EEPROM є флеш-пам'ять (англ. flash memory).
    • ПЗП на магнітних доменах, наприклад, К1602РЦ5, мав складний пристрій вибірки і зберігав досить великий обсяг даних у вигляді намагнічених ділянок кристалу, при цьому не маючи рухомих частин (див. Комп'ютерна пам'ять). Забезпечувалась необмежена кількість циклів перезапису.
    • NVRAM, non-volatile memory — «пам'ять, що не руйнується», строго кажучи, не є ПЗП. Це ОЗП невеликого обсягу, конструктивно суміщений із батарейкою. В СРСР такі пристрої часто називались «Dallas» за іменем фірми, що випустила їх на ринок. В NVRAM сучасних ЕОМ батарейка вже конструктивно не пов'язана з ОЗП і може бути замінена.
  • За видом доступу:
    • З паралельним доступом (parallel mode або random access): такий ПЗП може бути доступний у системі в адресному просторі ОЗП. Наприклад, К573РФ5;
    • З послідовним доступом: такі ПЗП часто використовуються для однократного завантаження констант або прошивки в процесор або ПЛІС, використовуються для зберігання налаштувань каналів телевізора та ін. Наприклад, 93С46, AT17LV512A.
  • За способом програмування мікросхем (запису в них прошивки):
    • Непрограмовні ПЗП, інформація до яких записується на етапі виготовлення кристалу мікросхеми та не може бути змінена або стерта пізніше;
    • ПЗП, програмовні лише за допомогою спеціального пристрою — програматора ПЗП (як однократно, так і багатократно програмовані). Використання програматора необхідне, зокрема, для подачі нестандартних і відносно високих напруг (до +/- 27 В) на спеціальні виводи.
    • Внутрішньосхемно (пере)програмовні ПЗП (ISP, in-system programming) — такі мікросхеми мають всередині генератор усіх необхідних високих напруг, і можуть бути перепрошиті без програматора і навіть без випайки з друкованої плати, програмним способом.

Застосування[ред.ред. код]

Прикладом ПЗП є мікросхема ROM, яка використовується для керування роботою апаратної частини комп'ютера. Ця мікросхема містить BIOS (Basic Input/Output System — базова система вводу/виводу). Комп'ютер звертається до BIOS одразу ж після подачі живлення на центральний процесор, ще до завантаження операційної системи. Мікросхема ПЗП здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при вимкненому комп'ютері. Мікропрограми, які знаходяться в ПЗП, «зашиті» у ньому — вони записуються туди на етапі виготовлення мікросхеми. Основне призначення BIOS полягає в тому, щоб перевірити склад та працездатність системи та забезпечити взаємодію з клавіатурою, монітором, жорсткими та гнучкими дисками.

Історичні типи ПЗП[ред.ред. код]

Постійні запам'ятовуючі пристрої стали знаходити застосування в техніці задовго до появи ЕОМ і електронних приладів. Зокрема, одним з перших типів ПЗП був кулачковий валик, що застосовувався в шарманках, музичних скриньках, годинниках з боєм.

З розвитком електронної техніки та ЕОМ виникла необхідність у швидкодіючих ПЗП. В епоху вакуумної електроніки знаходили застосування ПЗП на основі потенціалоскопів, моноскопів, променевих ламп. У ЕОМ на базі транзисторів у якості ПЗП невеликої ємності широко використовувалися штепсельні матриці. При необхідності зберігання великих обсягів даних (для ЕОМ перших поколінь - кілька десятків кілобайт) застосовувалися ПЗП на базі феритових кілець (не слід плутати їх з схожими типами оперативної пам'яті). Саме від цих типів ПЗП і бере свій початок термін «прошивка» - логічний стан осередку задавався напрямком навивки дроту, що охоплює кільце.

Оскільки тонкий провід треба було протягувати через ланцюжок феритових кілець, для виконання цієї операції застосовувалися металеві голки, аналогічні швейним. Та й сама операція наповнення ПЗП інформацією нагадувала процес шиття.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2480-94 Засоби автоматизації налагодження пристроїв та систем на основі мікропроцесорів. Терміни та визначення.
  2. ru:Постоянное запоминающее устройство

Дивіться також[ред.ред. код]