Постійний запам'ятовувач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Програмований постійний запам'ятовувальний пристрій з ультрафіолетовим витиранням. Віконце служить для витирання даних.

Постійний запам'ятовувач, пам'ять постійного зберігання, постійний запам'ятовувальний пристрій (ПЗП), пам'ять тільки для читання (англ. ROM - Read Only Memory)  — запам'ятовувальний пристрій, з якого може проводитись тільки зчитування даних.[1] Зазвичай інформація записується на такий носій інформації в заводських умовах, недоступних споживачу. Прикладом ПЗП є мікросхема ROM, яка використовується для керування роботою апаратної частини комп'ютера. Ця мікросхема містить BIOS (Basic Input/Output System — базова система введення/виведення). Комп'ютер звертається до BIOS зразу ж після подачі живлення на центральний процесор, ще до завантаження операційної системи.

Мікросхема ППЗ здатна тривалий час зберігати інформацію, навіть при вимкненому комп'ютері. Кажуть, що програми, які знаходяться в ППЗ, «зашиті» у ній — вони записуються туди на етапі виготовлення мікросхеми. Комплект програм, що знаходиться у сучасних ППЗ, утворює базову систему введення/виведення BIOS (Basic Input Output System). Основне призначення цих програм полягає в тому, щоб перевірити склад та працездатність системи та забезпечити взаємодію з клавіатурою, монітором, жорсткими та гнучкими дисками.

Історичні типи ПЗП [ред.]

Постійні запам'ятовуючі пристрої стали знаходити застосування в техніці задовго до появи ЕОМ і електронних приладів. Зокрема, одним з перших типів ПЗП був кулачковий валик, що застосовувався в шарманках, музичних скриньках, годинниках з боєм.

З розвитком електронної техніки та ЕОМ виникла необхідність у швидкодіючих ПЗП. В епоху вакуумної електроніки знаходили застосування ПЗП на основі потенціалоскопів, моноскопів, променевих ламп. У ЕОМ на базі транзисторів у якості ПЗП невеликої ємності широко використовувалися штепсельні матриці. При необхідності зберігання великих обсягів даних (для ЕОМ перших поколінь - кілька десятків кілобайт) застосовувалися ПЗП на базі феритових кілець (не слід плутати їх з схожими типами оперативної пам'яті). Саме від цих типів ПЗП і бере свій початок термін «прошивка» - логічний стан осередку задавався напрямком навивки дроту, що охоплює кільце.

Оскільки тонкий провід треба було протягувати через ланцюжок феритових кілець, для виконання цієї операції застосовувалися металеві голки, аналогічні швейним. Та й сама операція наповнення ПЗП інформацією нагадувала процес шиття.[2]

Примітки [ред.]

  1. ДСТУ 2480-94 Засоби автоматизації налагодження пристроїв та систем на основі мікропроцесорів. Терміни та визначення.
  2. ru:Постоянное запоминающее устройство

Дивіться також [ред.]