Потоцькі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Срібна Пилява.
Герб Золота Пилява примаської гілки.

Пото́цькі гербів Пилява (пол. Potoccy herbu Pilawa), Любич, Остоя, Шеліга, Шренява, Яніна  — украінсько-польські шляхетські, магнатські роди. Представники родів Потоцьких — державні діячі, воєначальники, діячі культури — відіграли важливу роль у історії Польщі, України. Графи Російської та Австро-Угорської імперій.

Пото́цькі гербу Пилява[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Походять із польського села Поток біля Єнджеюва(пол. Potok), прізвище утворене від цього топоніму. Предком роду був Жирослав із Потока (* близько 1136). Від дітей його сина Александера походять шляхетські роди Москоржевських, Станіславських, Творовських, Боровських і Стословських.

Якуб Потоцький з Потоку коло Єнджеюва (* ~1481 — † 1551) започаткував магнатську лінію роду (власне Потоцьких герба Пилява).

Магнатська лінія поділяється на три основні гілки:

B домініканському костелі Золотого Потоку існувала пам'ятна таблиця з епітафією Родини Потоцьких:
Gentilico Cineri|POTOCIORUM|QUORUM|Nomen in Patria vetustum,|Gloria semper fuit viridis,|Sinceritas ubique probata.|Quietem Sacram,|A Conditore pacis & quietis,|A Conservatore animarum & lucis,|Ab inspiratione vitalis & perpetui Spiritus,|Precamur, optamus.|Sint regnentque cum Deo,|Vivorum perenne antidotum,|IN CHRISTO.|Mortuorum solacium,|Amen.[1] Шимон Старовольський відвідав Бучач, Потік Золотий Біржай (пол. Birże) на межи 16401650 років; записав (завдяки цьому збереглись) тексти надгробних та пам'ятних епітафій Потоцьким в костелах цих міст.[2]

«Залізну Пиляву» вважають найстарішою. «Золота Пилява» отримала графський титул від імператора Священної Римської імперії Рудольфа ІІ Габсбурґа 1606 року. Інші «пиляви» почали використовувати титул графів після поділів Польщі.

Представники[ред.ред. код]

Залізна Пилява[ред.ред. код]

Срібна Пилява[ред.ред. код]

Гетьманська гілка

В 1903 році останні з роду Потоцьких оселились в Україні, живучи з прізвищем Майстришин, вторинним титулом, який передавався по жіночому роді, серед останіх імен відомими є:

  • Мирон Майстришин (1903)-?
  • Іван Майстришин (1944)

Золота Пилява[ред.ред. код]

Примасівська гілка

Потоцькі гербу Любич[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Потоцькі гербу Остоя[ред.ред. код]

  • Єнджей Потоцький, діяч у Великопольщі
  • Казімєж — монах-домініканець

Потоцькі гербу Шренява[ред.ред. код]

Потоцькі гербу Шеліга[ред.ред. код]

Потоцькі гербу Яніна[ред.ред. код]

Були представлені в Любельському воєводстві.

  • Якуб Потоцький, дідич Потоку в Любельському воєводстві

Резиденції Потоцьких[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зауха Т. Костел парафіяльний Різдва Найсвятішої Діви Марії і Св. Щепана — першого мученика — в Потоці Золотім // Костели та кляштори римокатолицькі давнього воєводства руського.-Краків: Антиква,2010.Т.18.-388с, іл.,(пол.) с.214
  2. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich.— Opole: Solpress, 2010.— 256 s. ISBN 978-83-927244-4-5 S. 226–233
  3. Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725
  4. Байцар Андрій. Спольщений український шляхетський рід Тарло у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-723
  5. Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725
  6. Mieczysław Potocki — organizator urzędu konserwatorskiego w Galicji Wschodniej (пол.)
  7. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 596. (пол.)


Heraldiikkatynkä.svg Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.