Потьомкін Григорій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Потьомкін Григорій Олександрович
Princepotemkin.jpg
Потьомкін Григорій Олександрович
Інші імена Гриць Нечеса
Народився 13 вересня 1739(1739-09-13)
Чижово
Помер 16 жовтня 1791(1791-10-16) (52 роки)
на шляху з Яс до Миколаєва
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Проживання Москва
Титул князь Таврійський
Звання генерал-фельдмаршал
Конфесія синодальне Православ'я
Батько Олександр Васильович Потьомкін(*1673-1743)
Матір Дарія Василівна Кондирева(*1704-1780)
Родичі сестри: Дарія, Пелагея, Марія(1774), Олена(*1737-1769)
Дружина Катерина ІІ
Діти донька Єлизавета Григорівна Тьомкіна
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Чорного орла
Орден Серафимів
Орден Слона
Орден Святого Станіслава
Орден Білого Орла
Potyomkin earl v1 p26.png

Григо́рій Олекса́ндрович Потьо́мкін (*13 (24) вересня 1739, Чижово — †5 (16) жовтня 1791) — російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал1784), князь. Прозваний запорізькими козаками прізвиськом Гриць Нечеса.

Народився у селі Чижово Духовщинського повіту (тепер Смоленська область, Росія). Мати — Дарія Василівна. З 1756 навчався в Московській університетській гімназії, звідки в 1760 виключений. Військову службу розпочав у кінній гвардії. За участь у палацовому перевороті 1762, внаслідок якого Катерина ІІ здобула російський престол, отримав чин гвардійського підпоручика. Учасник Російсько-турецької війни 1768-74, з 1768 — генерал-майор, з 1771 — генерал-поручик.

Керував приєднанням до Російської імперії і первісним устроєм Новоросії, де володів колосальними земельними наділами і заснував ряд міст, включаючи сучасні обласні центри Дніпропетровськ (1776), Херсон (1778) і Миколаїв (1789). Піднісся як фаворит, а з 8 червня 1774 року, за непідтвердженими даними, морганатичний чоловік Катерини II [1]. У 1784 році нагороджений чином генерал-фельдмаршала. У Петербурзі вибудував для себе Таврійський палац. З 1770 став фаворитом Катерини II, набув вирішального впливу на внутрішньо- та зовнішньополітичні справи Російської імперії. Займав ряд високих державних і військових посад — член Державної Ради, генерал-ад'ютант (з 1774) та генерал-фельдмаршал1784), Президент Військової колегії (з 1784).

У 1772 на одній з козацьких рад Потьомкін був записаний до Кущівського куреня Коша Запорізької Січі почесним козаком під прізвиськом Грицько Нечеса, через його перуку.[1] В 1775 за ініціативою Потьомкіна було ліквідовано Запорізьку Січ. Обіймав посади: у 1774–1783 рр. генерал-губернатора Новоросійської губернії, 1775–1783 рр. — азовського губернатора, у 1783–1791 — катеринославський генерал-губернатор, з 1784 — таврійського губернатора, у 1785–1791 — астраханського губернатора, 1785–1791 — саратовського губернатора, 1787–1791 — Харківського губернатора. У 1783 Потьомкин реалізував проект загарбання Криму Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».

З 1783 Потьомкін управляв новоствореним Катеринославським намісництвом, до складу якого увійшла значна частина південноукраїнських земель. Потьомкін, будучи добрим адміністратором і володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи по колонізації Півдня України і Криму. В 1776 Потьомкін наказав не повертати селян-втікачів з Лівобережної та Правобережної України, чим сприяв заселенню та господарському освоєнню краю (особливо після юридичного запровадження кріпацтва в 1783 у Лівобережжі і Слобожанщині). У період правління Потьомкіна почалося будівництво Миколаєва, Херсона, Катеринослава, Севастополя, було розпочато вивчення покладів руд і кам'яного вугілля на півдні України.

Потьомкін, розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території Кримського ханства) та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні Туреччині землі[Джерело?], вважав за потрібне відновити українське козацтво. З 1783 Потьомкін вів переговори з представниками колишньої запорізької старшини (Сидором Білим(Легкоступом), Захарієм Чепігою) про створення нового добровільного козацького формування. В 1788 Потьомкін підтримав проект В. В.Капніста про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації Катеринославського козацького війська та Війська Вірних козаків (згодом — Чорноморське козацьке військо). У 1790 Потьомкін було присвоєно титул великого гетьмана Катеринославського і Чорноморського козацьких військ.

Підтримував стосунки з відомими діячами української культури Володимиром Золотницьким, Василем Рубаном, Лукою Січкарівим та іншими. У 1786 добився затвердження проекту відкриття університету в Катеринославі (не встиг його реалізувати). Толерантно ставився до діяльності греко-католицької церкви, підтримував єдиного в Російській імперії уніатського єпископа полоцького І. Лісовського.

Був головнокомандуючим російської армії під час російсько-турецької війни 1787-92. Під час мирних російсько-турецьких переговорів 1791 Потьомкін захворів і помер на шляху з Яс до Миколаєва. Похований у Херсоні.

Був фаворитом цариці Катерини Другої, таємно повінчаний з нею.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Гетьман Грицько Нечеса
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.