Потік свідомості
Поті́к свідо́мості — один з провідних прийомів літератури модернізму. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка (часто за допомогою прийому монтажу) імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини. В зарубіжній літературі 20 ст. яскравим представником цього прийому є Джеймс Джойс.
Зміст |
Історія [ред.]
Термін належить американському філософу Вільяму Джеймсу, який вважав, що свідомість — це потік, ріка, в котрій думки, переживання, асоціації, спогади постійно перебивають одне одного і «неологічно», спонтанно перетинаються. Термін розвинувся зокрема під впливом ідей філософії Анрі Берґсона, який у своєму головному творі «Творча еволюція» проводив паралелі між нескінченним творчим потоком природи та художньою творчістю[1].
Деякі письменники-модерністи прагнули перетворити «потік свідомості» на універсальний засіб художньго зображення. Найяскравіші зразки цього прийому містяться у творах ірландського письменника Джеймса Джойса та інших авторів.
Примітки [ред.]
- ↑ Див. післямову Романа Осадчука «Анрі Бергсон і література» у виданні Анрі Бергсон, «Творча Еволюція», Київ: видавництво Жупанського, 2010 - с. 295-302.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Cohn, Dorrit. Transparent Minds: Narrative Modes for Presenting Consciousness in Fiction, 1978.
- Friedman, Melvin. Stream of Consciousness: A Study in Literary Method, 1955.
- Humphrey, Robert. Stream of Consciousness in the Modern Novel, 1954.
- Sachs, Oliver. "In the River of Consciousness." New York Review of Books, 15 January 2004.
 |
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
