Правило Алена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Правило Алена — еколого-морфологічний закон, відкритий та обґрунтований Джоелем Асафом Аленом у 1877 році. Згідно із цим правилом у теплокровних тварин ті частини тіла, що виступають, у холодному кліматі є коротшими аніж в аналогічних видів у теплому. Завдяки цьому тварини, що мешкають у холодних природних умовах, набувають меншої питомої поверхні тіла і, як наслідок, менше втрачають тепла.

Прикладом спрацьовування правила Алена можуть бути представники родини псових (Canidae) з різних регіонів. Так, найменші (відносно довжини тіла) вуха та ніс у цій родині спостерігають у блакитного песця (Alopex lagopus), що мешкає в Арктиці, а найбільші — у лисиці фенека (Vulpes zerda), що мешкає в пустелях Північної Африки (в основному в Сахарі).

Правило Алена також виконується в людській популяції: найкоротші (відносно розмірів тіла) руки, ноги та ніс притаманні аборигенам Гренландії, а найдовші руки та ноги — народу Масаї, що розселений, в основному, в Кенії та північній Танзанії.

Частково правило Алена справедливе і для вищих рослин.

Приклади виконання правила Алена[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М.: Сов. энциклопедия, 1986. — 831 с.