Правило Святого Бенедикта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святий Бенедикт пише правила, малюнок (1926 рік) Германа Ніґа (1849–1928)

Правило Святого Бенедикта — це книга заповідей написаних Св. Бенедиктом Нурсійським (480-547) для ченців, що живуть общиною під керівництвом абата. Починаючи приблизно з 7-го століття вони (правила) були також прийняті жіночими спільнотами. Протягом 1500 років свого існування, книга заповідей стала значним провідником для західного християнства, що жило в чернечій громаді. Суть Правила Святого Бенедикта підсумовується в девізі Бенедиктинської Конфедерації: pax ("мир") і традиційне ora et labora ("молись і працюй").

У порівнянні з іншими заповідями, самоврядування передбачає помірний шлях між індивідуальним завзяттям і шаблонним інституціоналізм; через цю золоту середину воно було широко популярним. Бенедикт був занепокоєний потребами ченців у монастирському середовищі, а саме питаннями: встановлення належного порядку, для формування розуміння родинної природи людини, а також забезпечення духовним батьком для підтримки і зміцнення аскетичних зусиль людини та її духовного зростання, що потрібно для виконання людського покликання, обоження.

Бенедиктинці притримувались Правила Святого Бенедикта протягом п'ятнадцяти століть, таким чином Святий Бенедикт іноді вважається засновником Західного чернецтва. Однак, немає ніяких підтверджень того, що Бенедикт мав намір засновувати релігійний орден в сучасному сенсі, і до Пізнього середньовіччя, він не згадувався як засновник"Ордеу святого Бенедикта". Його Правило написане як керівництво для індивідуальних, автономних громад, і донині всі Бенедиктинські Будинки (і громади) залишаються самоврядуваннями. Перевагами виступають - наголос на автономії, а також тісний зв'язок між громадами і споглядальний спосіб життя. Сприймається як недоліки: географічна ізоляція від важливих заходів у сусідніх громадах.

Посилання[ред.ред. код]