Правило резолюцій
У логіці, зокрема логіці висловлень і логіці першого порядку, правило резолюцій є правилом виводу формул записаних у кон'юнктивній нормальній формі і нормальній формулі Сколема. Широко застосовується при автоматичному доведенні теорем. Було вперше запропоновано Джоном Аланом Робінсоном у 1965 році.
Зміст |
Логіка висловлень [ред.]
Правило резолюцій першочергово застосовується до диз'юнктів — диз'юнкцій пропозиційних змінних чи їх заперечень. Правило застосовується до двох диз'юнктів у випадку коли вони містять пропозиційні змінні одна з яких є запереченням другої. Наприклад:
де
є доповненням
, (наприклад
, а
)
Для можливості використання цього правила необхідно записати формулу у кон'юнктивній нормальній формулі. Довільна формула логіки висловлень еквівалентна деякій формулі цього виду. При записі формули у кон'юнктивній формі кожен диз'юнкт можна подати як множину літералів (пропозиційних формул чи їх заперечень), а саму формулу як множину диз'юнктів. Наприклад формулу:
можна подати так:
Також таким чином можна визначити правило резолюцій:
Позначимо:
, де
диз'юнкт одержаний за правилом резолюцій з деяких диз'юнктів формули
і
Mit
об'єднання всіх диз'юнктів одержаних з диз'юнктів формули
за скінченну кількість використань правила резолюцій.
Деяка формула
записана у КНФ є невиконуваною тоді і тільки тоді коли
. Як наслідок з цього для довільних формул
формула
є логічним наслідком тих формул тоді і тільки тоді, коли
. Тобто система формального виводу заснована на правилі резолюцій є коректною і повною.
Приклад [ред.]
Нехай є формули:
Потрібно довести що:

Спершу приведемо дані формули до кон'юнктивної нормальної форми:
Далі запишемо:
Послідовно використовуючи правило резолюцій отримуємо:
що й доводить твердження.
Логіка першого порядку [ред.]
Для двох літералів логіки першого порядку існує уніфікація, якщо існує така заміна їх символів змінних деякими термами, що дані літерали стають ідентичними. Наприклад: для
і
, існує уніфікація, що визначається заміною
. Натомість для
і
уніфікація неможлива.
Нехай тепер
два диз'юнкти, що мають два предикати один з яких із запереченням, а другий ні і для яких існує уніфікація. Тоді резольвента двох диз'юнктів визначається:

Нехай тепер
— формула записана у нормальній формі Сколема. Незважаючи на квантори загальності цю формулу можна подати як об'єднання диз'юнктів.
Позначимо:
, де
диз'юнкт одержаний за правилом резолюцій з деяких диз'юнктів формули
і
об'єднання всіх диз'юнктів одержаних з диз'юнктів формули
за скінченну кількість використань правила резолюцій.
Деяка формула
записана у нормальній формі Сколема є невиконуваною тоді і тільки тоді коли
. З властивостей сколемізації відомо, що для довільної формули логіки першого порядку існує формула у нормальній формі Сколема, що виконується тоді і тільки тоді коли виконується початкова формула. Як наслідок з цього для довільних формул
формула
є логічним наслідком тих формул тоді і тільки тоді, коли
. Тобто система формального виводу заснована на правилі резолюцій є коректною і повною і в цьому випадку.
Приклад [ред.]
Доведемо, що формула є логічно загальнозначимою:
Спершу слід використати процедуру сколемізації:
Відкидаючи квантор загальності:
Далі послідовно використовується правило резолюцій:
заміна (x → a)
заміна (x → a)
що й доводить твердження.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- J. Alan Robinson (1965), A Machine-Oriented Logic Based on the Resolution Principle. Journal of the ACM (JACM), Volume 12, Issue 1, pp. 23–41.
- Leitsch, Alexander (1997). The Resolution Calculus. Springer-Verlag.
- Gallier, Jean H. (1986). Logic for Computer Science: Foundations of Automatic Theorem Proving. Harper & Row Publishers.




, де
диз'юнкт одержаний за правилом резолюцій з деяких диз'юнктів формули 
















