Правопис

Право́пис — сукупність загальновизнаних і загальнообов'язкових правил, що встановлюють способи передання мови на письмі. Правопис охоплює орфографію та пунктуацію. Інколи терміни «орфографія» і «правопис» ужи­ваються як тотожні. Як правило, правопис складається історично, відбиваючи давні традиції або нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку.

Посилання

• Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т української мови. — К.: Наук. думка, 2012. — 288 c.
• Чинний український правопис (Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Інститут української мови НАН України. — Київ. Наукова думка, 2007)
• Орфоепічний словник української мови (1984), укладач М.І.Погрібний. (формат djvu)
• Орфографічний словник української мови (200 000 слів)
• Вільні словники перевірки української орфографії
• Словники української мови, в тому числі репресовані за радянської доби