Право пріоритету

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Право пріоритету — концепція права інтелектуальної власності, що полягає у наданні винахіднику обмеженого у часі переважного права на отримання патенту або іншого правоохоронного документу внаслідок того, що винахідник вже подав заявку на подібний об'єкт у іншій країні.

Зазвичай пріоритет складає 6 місяців для промислових зразків та торговельних марок і 12 місяців для патентів та корисних моделей.

У патентному праві після успішного отримання пріоритету дата подання першої заявки стає «датою пріоритету» та, відповідно, «датою подачі заявки» для цілей визначення відповідності заявки умовам патентоздатності.

Причини виникнення[ред.ред. код]

Основною метою права пріоритету є забезпечення обмеженого періоду, протягом якого заявник може подати міжнародну заявку на отримання відповідного правоохоронного документу, подолавши таким чином негативні наслідки територіальності права промислової власності [1].

Примітки[ред.ред. код]

Із останніми версіями офіційних документів можна ознайомитись на Інформаційному сервері Верховної Ради України

  1. Див. Рішення Апеляційної палати Європейського патентного відомства № 15/01 від 17 липня 2004 року.