Прадо (музей)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний музей Прадо
Museo Nacional del Prado
Madrid-prado.jpg
Засновано 1785 рік
Адреса Paseo del Prado s/n. 28014, Мадрид, Іспанія
Тип Європейське мистецтво
Сайт museoprado.mcu.es

Музей Прадо (ісп. Museo Nacional del Prado) — музей та галерея мистецтв, розташований в Мадриді, столиці Іспанії. «Прадо» означає «луки», «галявина для свят». Це один з великих і найбільш значущих музеїв європейського образотворчого мистецтва, що містить багату колекцію робіт з 12 по 19 століття, засновану на колишній королівській колекції.

Зміст

Приміщення музею [ред.]

Ідея створити публічний музей на основі королівської колекції належить до кінця 18 століття. Але тоді вона не була реалізована. До плану створення музея звернулись в добу наполеонівських війн. Захоплена Наполеоном Іспанія виявилась цілком сприятливою для створення музею. І Луїс де Мар'яно Уркіхо у 1809 отримав підпис під наказом про створеня музею. Але навіть після цього музей не був створений. Реалізація прийшлась на 1818 рік. Свій внесок зробили дві королеви Іспанії - Ісабель де Брананца, а після її смерті - Марія Хосефа Амалія. Німкеня з Саксонії, Амалія, забажала мати музей на кшталт Дрезденскої галереї і багато зробила для його відкриття. Датою заснування музея вважають 1819 рік.

План Прадо

Для музею почали будувати окреме приміщення, будівництво тривало до 1830 року. Це головна споруда музею, яка існує і зараз. Побудована в стилі класицизм, вона еклектична і не належить до кращих зразків пізнього класицизму чи ампіру, які є у Франції, Британії, Росії.

  • Сад і палац Буен Ретіро, філія Прадо.

  • Крита галерея Св.Єроніма, внутрішній дворик.

В 19 і 20 століттях музей зазнав декілька реконструкцій. Тоді і отримав поповнення з інших королівських палаців та Ескоріала, які мало відвідували туристи. До музею передали і твори мистецтва з зачінених церков і монастирів тих орденів, діяльність яких була заборонена в країні. Серед відділів музея - відділ античних скульптур, скульптури доби маньєризму і бароко, меблі, гобелени тощо.

Музей дожив до прозширення. Йому передали палац Буен Ретіро, будівлю Військового музея, криту галерею ордена Святого Єроніма. У 1999 році пройшла презентація 1-ї стадії розширення музея. За планом музей матиме п'ять приміщень, серед яких і сучасна будівля Офісу музея.

Історія комплектування [ред.]

Алонсо Санчес Коельо, Дона Хуана, принцеса Портругальська

Історія комплектування музейної збірки сягає у сиву давнину. Вона розпочалася в ті роки, коли Іспанія почала перетворюватись на супердержаву і імперію, що мала володіння у Нідерландах, Неаполі, Америці.

Значним колекціонером був імператор Карло V, що народився і жив у Фландрії. При ньому почали купувати картини значних майстрів Нідерландів та Італії. А відомого живописця з Венеції на ім'я Тиціан імператор зробив своїм придворним художником.

Потреба королівського двору в великій кількості портретів обумовила замови як іноземним, так і іспанським майстрам.Серед портретистів, що обслуговували іспанських королів та аристократів на протязі 300 років - Тиціан, Антоніс Мор, Ель Греко, Хуан Пантоха де ла Крус, Алонсо Санчес Коельо , Веласкес, Рубенс, Гойя, ціла низка другорядних майстрів ( Хуан Кареньо де Міранда, Мурільо , Бартоломе Гонселес і Серрано, Франсіско Камілло, Жан Ранк, Антон Рафаель Менгс тощо ).

Веласкес і придбання картин [ред.]

Рафаель Санті, портрет кардинала, Прадо.

Велику послугу для поповнення королівської колекції картин зробив Веласкес. Він двічі перебував у відрядженні в Італії і купував картини значних майстрів - Тиціана, Хосе де Рібера, шість картин Тінторетто, Веронезе.

Частку картин королям подарували віце - королі Неаполя, що обумовило значну кількість високоякісних картин неаполітанської школи в музеї Прадо (Массімо Станціоне, Джордано Лука ,Джузеппе Рекко тощо).

Цікаві твори різних майстрів придбали на аукціоні-розпродажу колекції короля Англії Карла І після його страти (Мантенья,Веронезе, Ван Дейк тощо ) та посмертному розпродажу збірки картин Рубенса. Унікальні витвори ювелірного мистцтва і декілька картин подарувала іспанському двору екс-королева Швеції Христина Шведська ( вироби з срібла, свій кінний портрет пензля Себастьяна Бурдона тощо).

Кінні портрети [ред.]

  • Лука Джордано, Дона Маріана

  • Ван Дейк, король Англії Карл І

  • Себастьян Бурдон, Христина Шведська.

Колекція нідерландських майстрів Прадо [ред.]

Всесвітню славу має колекція нідерландських майстрів Прадо. Володарі Іспанії десятиліттями вивозили з Нідерландів усе, на що були багаті нідерландські землі - гобелени, ювелірні вироби, картини. Майже всі великі нідерландські художники є в збірці Прадо. Деякі представлені кількома картинами, серед яких шедеври, що найбільш повно характеризують і самих майстрів, і історичну добу (Робер Кампен, Рогір ван дер Вейден, Герард Давид, Пітер Брейгель Старший , Якоб Йорданс, Рубенс, Ван Дейк.

Колекція картин Єроніма Босха (повне ім'я Ієронімус Босх) найбільша у світі і краща за межами Нідерландів.

Про дещо грабіжницький характер комплектування музейної збірки добре знають і в Іспанії. У своїй роботі «Привиди музея Прадо» Хосе Маріо Салаверья пише :

Ліві лапки Іспанська історія - майже ганебний вантаж у пам'яті людства... Якби у Іспанії була б тільки її історія, вона б потонула в забутті. Але у Іспанії є величний музей, і світ пам'ятатиме про Іспанію. Праві лапки

Гордість Прадо - іспанські художники [ред.]

Тільки в Іспанії можна створити повну і всебічну уяву про історію мистецтв і творчість іспанських майстрів. Досить повна колекція художників Іспанії в Прадо має всесвітню славу, хоча деякі капітальні зразки мистецтва давно покинули межі крани і прикрасили і інші збірки, і інші країни ( портрети Ель Греко, релігійні образи Хосе де Рібера, натюрморти Котана, релігійні картини Сурбарана, портрети і оголена натура Веласкеса, портрети Гойї, картини Сулоага та Пікассо тощо).

Художники Нідерландів в Прадо [ред.]

  • Рогір ван дер Вейден. «Христа знімають з хреста»

  • Йоахім Патінір, «Переїзд через річку Стікс»

  • Пітер Брейгель, «Тріумф Смерті»

Полотна Босха [ред.]

  • Душі померлих на шляху до неба

  • Віз сіна

  • Блудний син

Художники Фландрії 17 століття [ред.]

Майстри Італії [ред.]

Художники Іспанії [ред.]

  • Эль Греко
    Лицар с рукою на грудях, містична клятва
    1570 - 1578

  • Диєго Веласкес
    Меніни( придворні дами )
    1656 - 1657

  • Диєго Веласкес
    Портрет короля
    Филипа IV
    1634 - 1635

Посилання [ред.]

Значок порталу Портал «Мистецтво»

Джерела [ред.]

  • Santiago Alcolea Blanch: Prado. Dumont Literatur und Kunst Verlag, Köln 2004, 410 S., 280 farb. Abb., ISBN 978-3-8321-7211-4
  • Stephan F. Schröder: Katalog der antiken Skulpturen des Museo del Prado in Madrid. Band 2: Idealplastik. Zabern, Mainz 2004, 537 S., 221 Abb. im Text, ISBN 978-3-8053-1758-0
  • Stephan F. Schröder, Pilar Leon, Hourig Sourouzian: Katalog der antiken Skulpturen des Museo del Prado in Madrid. Band 1: Die Porträts. Zabern, Mainz 1993, ISBN 3-8053-1446-9
  • Jose A. de Urbina: Der Prado Madrid. C. H. Beck Verlag, München 2000, 256 S., ISBN 3-406-38344-0
  • Замкова М.В. «Прадо», серия « Шедевры мировой живописи в вашем доме»,М, «ОЛМА-ПРЕСС», 20054 (рос)
  • Використані матеріали російської, англійської вікіпедій, біографія Веласкеса.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прадо_(музей)&oldid=12645750