Празник усікновення голови Івана Хрестителя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Усікнове́ння глави́ Іоа́на Предте́чі — це свято, яке православні християни святкують 11 вересня (29 серпня за старим стилем). В цей день призначено суворий піст. Церква шанує Іоана Предтечу вище за всіх святих, після Богоматері. Історія ця описується у Біблії Мт. 14:1-12, Мр. 6:14-30 та у Лк. 9:7-10.

Ікона празнику усікновення голови Івана Хрестителя

Біблійна Історія[ред.ред. код]

Проповідь Івана Предтечі була не тривалою. Коли він приготував людей до пришестя Спасителя, то закінчив своє життя мученицькою смертю. Незабаром після хрещення Господнього Іоана було ув'язнено галилейським царем Іродом. Цей Галилейський цар Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тисяч вифлеємських немовлят.

Іоан викривав царя Ірода в тому, що він за життя свого брата Филипа, одружився з його дружиною, Іродіадою. Іродіада розлютилася і озлобилася за це на Іоана і просила Ірода, вбити його. Та Ірод не погоджувався на це, через те що вважав Івана за великого пророка і боявся народу, але, щоб догодити дружині, кинув Іоана у в'язницю. Іродіада не вдовольнилася цим, тим більше що сам Ірод прислухався до настанов Іоана і в багатьох випадках чинив згідно з його словами.

Минув майже рік. Коли Ірод святкував день народження, то влаштував бенкет для своїх вельмож, тисячників і старійшин галилейських. На бенкет прийшла дочка Іродіади (падчерка Ірода) Саломія і стала вона танцювати, і догодила Іродові та тим що були на бенкеті, і так сильно, що Ірод сказав до неї: «Проси у мене чого хочеш», і клявся що віддасть їй навіть до половини свого царства.

Тоді вона вийшла і запитала у своєї матері, чого просити в Ірода? Іродіада відповіла: «Голову Іоана Хрестителя». Саломія Швидко повернулась до Ірода і сказала: «Я бажаю, щоб ти мені зараз подав голову Іоана Хрестителя на таці»

Ірод засмутився, але не міг при гостя порушити клятву; і він послав воїна до в'язниці щоб відсікти голову Іоанові. Воїн, виконавши наказ царя, приніс на таці голову Іоана Хрестителя і віддав Саломії, а Саломія віднесла своїй матері Іродіаді.

Коли почули про це ученики Іоана Хрестителя, прийшли, взяли тіло його і поховали.

Згадки у Євангеліях[ред.ред. код]

Євангеліє Цитата
Від Марка
(Мр. 6:14-30)
03 mark's lion.jpg
« Почув про те цар Ірод, бо ім'я Ісуса стало відоме повсюдно. Дехто казав: «То Іоан Хреститель воскрес із мертвих, і тому дива підвладні йому».

Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші гадали: «То пророк, такий, як були в давні часи». А коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих». То ж сам Ірод віддав був наказ схопити Іоана й кинути його до в'язниці. Те сталося через Іродіаду, дружину Іродового брата Пилипа. Бо Ірод узяв з нею шлюб. А Іоан наполягав: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого». Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Слухаючи Іоана, Ірод був збитий з пантелику, але водночас він отримував втіху. Та от настав сприятливий день. На свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї Коли ввійшла дочка Іродіади й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям, цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі». І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш - хоч півцарства!» Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати їй сказала: «Голову Іоана Хрестителя». Дівчина тут же кинулася до царя й зажадала: «Я бажаю, щоб ти мені зараз подав голову Іоана Хрестителя на таці». Цар дуже засмутився, але через клятву й через гостей своїх не хотів їй відмовити. То він негайно послав ката з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та відтяв голову Іоанову і приніс її на таці й віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері. Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у склеп. Посходилися до Ісуса апостоли й розповіли про все, що вони зробили, чого людей вчили.

 »
Від Луки
(Лк. 9:7-10)
04 luke's bull.jpg
« Аж почув про все, що діється, тетрарх Ірод. Він був збентежений, бо дехто казав, що це Іоан повстав з мертвих.

Від інших було чути, що це явився Ілля. Ще інші твердили, що то воскрес один із пророків давніх часів. Та Ірод сказав: «Я стяв голову Іоанові. То хто ж це такий, про кого я стільки всякого чую?» І він усе прагнув побачити Ісуса. Коли апостоли повернулися, вони розповіли Ісусові про все, що зробили. Узявши їх із Собою, Ісус потай вирушив до міста Вефсаїди.

 »
Від Матвія
(Мт. 14:1-12)
01 mattew's angel.jpg
« На той час до Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.

Він сказав своїм слугам: «Насправді цей чоловік є Іоаном Хрестителем, що воскрес із мертвих і тому має таку чудодійну силу». Це ж Ірод іще раніше схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в'язниці. Зробив він це, бо Іродіада, жінка брата Іродового Пилипа, забажала цього. Іоан попереджав Ірода: «Не годиться жити з нею», а Ірод не слухався Іоана, хотів убити його, однак боявся людей, бо вони вважали того пророком. Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання. Мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». Цар, хоч і був засмучений, але вже дав обіцянку в присутності гостей своїх, що сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини. Він послав людей до в'язниці, щоби стяли голову Іоанові. Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері. І прийшли, почувши про це, учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося. Довідавшись про це, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то пішли слідом за Ним зі своїх міст.

 »

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Прот. Серафим Слобідський Закон Божий : Підручник для сім'ї та школи. — 3. — Київ: УПЦ КП, 2004. — С. 241-243. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.