Праксітель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Праксітель (грец. Πραξιτέλης, близько 390 до н.е. — близько 330 до н.е.[1]) — давньогрецький скульптор доби пізньої класики, головний представник новоаттичної школи пластики. Учень скульптора Кефісодота.

Працював переважно в Афінах. Твори Праксітеля, виконані головним чином у мармурі, відомі за античними копіями і свідченням давніх авторів. В оригіналі збереглася лише знайдена в Олімпії група Гермес із немовлям Діонісом (близько 340 до н. е., Археологічний музей Олімпії), однак ряд вчених все ж вважає її пізнішою копією. У ранніх роботах (Сатир, який наливає вино, близько 375 до н. е.) Праксітель в основному наслідує принципи Поліклета.

У створених Праксітелєм образах богів і богинь переважає споглядальний настрій. Скульптор досягає враження ідилічних, одухотворених образів за допомогою надзвичайно тонкої обробки мармуру, віртуозного використання світотіньових ефектів (завдяки чому окремі поверхні плавно перетікають одна в іншу, виникає ефект «вологого погляду»).

Серед найвідоміших творів Праксітеля:

  • Аполлон Сауроктон (тобто Аполлон, що вбиває ящура, близько 370 до н. е.);
  • Афродіта з острова Кос (близько 360-350 до н. е.), що милується своїм відображенням у дзеркалі;
  • Афродіта Кнідська (близько 350 до н. е.) — найпрославленіша, ще у давнину, робота Праксітеля;
  • Відпочиваючий сатир.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Праксітель у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3