Праксітель
Праксітель (грец. Πραξιτέλης, близько 390 до н.е. — близько 330 до н.е.[1]) — давньогрецький скульптор доби пізньої класики, головний представник новоаттичної школи пластики. Учень скульптора Кефісодота.
Працював переважно в Афінах. Твори Праксітеля, виконані головним чином у мармурі, відомі за античними копіями і свідченням давніх авторів. В оригіналі збереглася лише знайдена в Олімпії група Гермес із немовлям Діонісом (близько 340 до н. е., Археологічний музей Олімпії), однак ряд вчених все ж вважає її пізнішою копією. У ранніх роботах (Сатир, який наливає вино, близько 375 до н. е.) Праксітель в основному наслідує принципи Поліклета.
У створених Праксітелєм образах богів і богинь переважає споглядальний настрій. Скульптор досягає враження ідилічних, одухотворених образів за допомогою надзвичайно тонкої обробки мармуру, віртуозного використання світотіньових ефектів (завдяки чому окремі поверхні плавно перетікають одна в іншу, виникає ефект «вологого погляду»).
Серед найвідоміших творів Праксітеля:
- Аполлон Сауроктон (тобто Аполлон, що вбиває ящура, близько 370 до н. е.);
- Афродіта з острова Кос (близько 360-350 до н. е.), що милується своїм відображенням у дзеркалі;
- Афродіта Кнідська (близько 350 до н. е.) — найпрославленіша, ще у давнину, робота Праксітеля;
- Відпочиваючий сатир.
Див. також [ред.]
- 5983 Праксітель — астероїд, названий на честь скульптора[2].
Примітки [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Праксітель |
- ↑ Праксітель у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
