Праска
Праска — елемент побутової техніки для вирівнювання складок і заминів на одягу. Процес вирівнювання складок називають прасуванням.
Зазвичай, праскою прасують на прасувальній дошці.
Зміст |
Історія праски [ред.]
Праска була винайдена дуже давно. В IV столітті до нашої ери в Прадавній Греції були винайдені способи плісировки одягу з полотна за допомогою гарячого металевого прута, що нагадував качалку. Для розгладження одягу у давнину використовувалися злегка оброблені нагріті кругляки. В XVIII-XIX століттях праски являли собою металеві пристрої близької до сучасної форми. Праски нагрівалися на газі або печі.
В давній Україні і навіть до середини ХХ ст. прасування здійснювалося оригінальним способом. Білизна намотувалася на качалку, після чого кілька раз ретельно прокочувалося «рублем» — довгою дерев'яною плашкою з ребрами на нижній поверхні й рукояттю на кінці. Рубель з характерним стукотом перекочував качалку, його ребра при цьому розминали волокна тканини. Це пристосування називалося також «ребрак» або «пральник».
Найпоширенішими були нагрівальні праски — вони ставилися в піч або на вогонь і розігрівалися. Значно дорожчими були спиртові праски — в XIX столітті за них давали невелику отару овець. Ще одна старовинна конструкція прасок - з порожниною всередині праски, куди завантажувалося вугілля (інколи - деревне вугілля). Таку праску розігрівали вимахуючи нею вправо-вліво. При цьому повітря через отвори у прасці продувало вугілля і останнє розжарювалося. Полегшена праска з електронагрівом з'явилася в 1903 р. завдяки винахідникові Ерлу Річардсону.
Для виготовлення підошви електропрасок, що працюють на інфрачервоному випромінюванні застосовується скло.[1]
Нагрівання [ред.]
До появи електрики [ред.]
У минулому для нагрівання прасок їх ставили на піч або клали в них розпечене деревне вугілля. Існували також спиртові праски. За старих часів праски переважно виготовляли з чавуну.
З появою електрики [ред.]
З появою електрики і розвитком техніки, з'явилися електричні праски. Їхній принцип ґрунтується на виділенні теплової енергії при проходженні електричного струму через нагрівальний елемент. Як правило, конструкція праски передбачає розташування нагрівального елемента якнайближче до підошви й наявність ручки з термоізоляційного матеріалу щоб уникнути опіків. У сучасних електричних прасках є невеликий резервуар для води, вода використовується для утворення пари, що дозволяє досягти більшої ефективності прасування. Регулювати кількість пари допомагає клапан пари (голка),яка також зменшує утворення накипу в нагрівальному елементі праски.
Примітки [ред.]
- ↑ Звенігородський Д.Л. Екодизайн та його коефіцієнт корисної дії // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв Збірка наукових праць — 2009. — №6. ISSN:993-6400 (Print), 1993-6419 (Online)
Джерела [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ironing |
- Antike Bügeleisen aus aller Welt - Internetseite der Familie Trautmann.
