Предслав Лянцкоронський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Предслав Лянцкоронський
Przecław Lanckoroński.JPG
Інші імена Пренцлав Лянцкоронський
Народився бл.1489
Бжезє
Помер 10 червня 1531(1531-06-10)
Краків
Національність поляк
Діяльність військовик, управлінець
Відомий ЛЯХ Сердечний
Титул шляхтич
Посада Гетьман України
Вага 84
Зріст 185
Наступник Остафій Дашкевич
Партія антимосковська
Конфесія християнин
Батько Станіслав Лянцкоронський
Матір Анна з Курозвенцьких
Рід Лянцкоронські
Родичі Острозький Костянтин Іванович (тесть)
Дружина Софія Острозька
Діти Владислав Ланцкоронський, Ян Лянцкоронський, Ірина
Herb Zadora.PNG

Предслав, також Предослав, також Предислав, також Прецслав Лянцкоронський (пол. Przecław, Krzesław[1] Lanckoroński) —* (Бжезє (Brzezie) (*1467) — †10 червня 1531, Краків) — польський військовик, рицар, державний діяч Королівства Ягеллонів. Шляхтич, згідно з деякими джерелами, перший козацький низовий запорізький гетьман, староста міста Хмільник (з 23 жовтня 1520 р.[2]). Брат Лянцкоронського Станіслава.

Походження[ред.ред. код]

Предслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів «з Бжезя» (з Малопольщі), які за підтримку короля Казимира III Великого одержали у XIV ст., згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорон.
У народних думах називали його ЛЯХ Сердечний.

Біографія[ред.ред. код]

Син маршалка дворного, кам'янецького каштеляна Станіслава Лянцкоронского (пол. Stanisław Lanckoroński) та Анни Курозвенцької (пол. Anna Kurozwęcka, донька генерального старости Великопольщі).[3] Замолоду був післаний батьками навчатися рицарському ремеслу за кордон. Подорожував Італією, Францією, Волощиною, Угорщиною, Німеччиною. Здійснив паломництво до Святої Землі, після чого отримав рицарський титул Кавалера Гробу Господнього.

Після повернення на батьківщину був придворним королів Александра, Сігізмунда І Старого.[4] Воював під командуванням Костянтина Острозького. Неодноразово обговорював з ним проблеми захисту кордонів Великого князівства Литовського.

У Літописі Григорія Грабянки згадується двічі.

… так року 1506, першим козацьким гетьманом був Предослав Лянцкоронський, …[5]
Року 1506 гетьманом війська запорізького був Прецслав Лянцкоронський, людина з сенаторського роду. Він багато разів щасливо воював з козаками землю турецьку.

В часи цього гетьмана, за польського короля Сиґізмунда І Старого, за вислуги козакам виділено землю коло Дніпра (вона була відбита в 1340 р. польським королем Казимиром першим у руських землях) і даровано їм всякі вольності.[6]

1516 р. татари напали на Поділля, Русь, Волинь, спалили, пограбували міста, села, старих, дітей, хворих вбивали, молодих та здорових забрали — 60 000 осіб з собою, щоб продати як невільників. Король Сиґізмунд I Старий зрозумів, що потрібно організовувати захист від татарів.

П.Лянцкоронський став на захист кордонів Поділля від Дністра, набрав серед місцевого населення бажаючих і організував з них військо, навчаючи їх військовому мистецтву, володінню зброєю та витривалості. Предислав Лянцкоронський та Гетьман Запоріжців Остафій Дашкевич, які не могли більше спостерігати спустошення земель татарами, об'єднали в 1516 р. свої військові сили, які становили 1200 козаків, та наважилися зробити першу військову вилазку на Білгород.

Олександр Ріґельман в своєму літописі називає кам'янецького (хмільницького?) старосту князя П.Лянцкоронського другим гетьманом, після Остафія Ружинського. Остафія Дашкевича називаває першим гетьманом, який організував козаків і за свої заслуги вже в 1505 р. отримав від Сиґізмунда І Старого для своїх козаків привілеї на землі в Брацлавському і Київському воєводстві.

В деяких джерелах називають Остафія Дашкевича першим гетьманом запорізьких козаків, Лянцкоронського — низових козаків. В 1516 р. П.Лянцкоронський на просьбу короля Сиґізмунда І Старого зібрав козацьке військо і здобув блискучу перемогу над татарами під Білгородом (Аккерманом), за що козакам були надані нові землі по обидві сторони Дністра.

Констянтин Острозький, повернувшись з московського ув'язнення, разом з кошовим Остафієм Дашкевичем зорганізували Запорізьку Січ. Першим гетьманом, якого вибрали козаки, був Прецлав Лянцкоронський. Залишив своє Хмільницьке староство і разом із Остапом Дашкевичем організував Запорізьке козацтво. Гетьманував Лянцкоронський за часів правління Сиґізмунда І Старого, коли південно-східні кордони Польщі стали місцем постійних татарських нападів. Воював проти турків і кримських татарів, ходив походами під Білгород (1516 р.), Очаків (1528 р.). Під Очаків ходили вінницький староста Костянтин Острозький, брацлавський староста Остафій Ружинський. Взяли 30 тис. худоби і 500 коней.

1516 р. разом з шляхтою розбив татарів під Чорним лісом, які поверталися після походу на московитів. 1520 р. як ротмістр легкої кавалерії був задіяний королем Сиґізмундом І Старим в битві з 10000-м військом Прусії під командуванням Вільгельма Шонбурга в середині жовтня.[7]

Існують сумніви, що саме Предслав Лянцкоронський був першим козацьким гетьманом. Його особистість часто згадується і багатьох народних та лицарських оповідях.

За О.Рігельманом:

  • 1 гетьман — Остафій Дашкевич (1505),
  • 2 — Пресдлав Лянцкоронський (1515),
  • 3 — князь Дмитро Вишневецький (Байда),
  • 4- Князь Остафій Ружинський
  • 5 — Венжик Хмельницький (1534)
  • 6 — Сверговський (1574)
  • 7 — Богдан Ружинський (Богданко) (1576)
  • 8 — Іван Підкова (брат молдавського господаря Івоні) (1577)
  • 9 — Яків Шах

Власність[ред.ред. код]

Після смерті батька успадкував частину маєтків в Малопольщі. В 1514 р. став власником маєтків у Сероцьку і Ласковіце (Лукавіце) в Любельському повіті. До 1512 р. володів староством лянцкоронським (Краківське воєводство), котре перейняв краківський каштелян Спитек Ярославський.В червні 1521 р. мусів уступити маєтки в Беджиховцях з приналежними селами Воля Беджиховська, Гурки, Жукув у вісьліцькому повіті Анні з Курозвенцьких - дружині Єроніма Ласького.[8]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lanckoronscy (01) (пол.)
  2. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora … s. 449
  3. Lanckoronscy (01) (пол.)
  4. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora … s. 449
  5. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Переклад із староукраїнської Р. Г. Іванченка — Київ : Товариство «Знання» України, 1992, — 192 сторінки. ISBN 5-7770-0599-3. Сторінка 26.
  6. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Переклад із староукраїнської Р.Г.Іванченка. — Київ : Товариство «Знання» України, 1992, — 192 сторінки. ISBN 5-7770-0599-3. Сторінка 176.
  7. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora … s. 449
  8. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora… s. 449

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Попередник
Остафій Дашкевич
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Гетьман України
1516-1531
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Наступник
Остафій Ружинський