Предслав Лянцкоронський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Предслав Лянцкоронський
Przecław Lanckoroński.JPG
Інші імена Пренцлав Лянцкоронський
Народився перед 1489
Бжезє
Помер 10 червня 1531(1531-06-10)
Краків
Громадянство Польща
Національність поляк
Діяльність військовик, управлінець
Відомий Лях Сердечний
Титул шляхтич
Посада козацький гетьман
Звання ротмістр
Вага 84
Зріст 185
Наступник Остафій Дашкевич
Партія антимосковська
Конфесія римо-католик
Батько Станіслав Лянцкоронський
Матір Анна Курозвенцька
Рід Лянцкоронські
Родичі князь Костянтин Острозький (тесть)
Дружина княжна Софія Острозька
Діти Владислав, Ян, Ірина
Herb Zadora.PNG

Предслав Лянцкоронський гербу Задора (інколи Предослав, Предислав, Прецлав) (пол. Przecław, Krzesław[1] Lanckoroński herbu Zadora) —* (перед 1489, Бжезє (Brzezie) — †10 червня 1531, Краків) — польський військовик, рицар, державний діяч Королівства Ягеллонів. Шляхтич, згідно з деякими джерелами, перший козацький низовий запорізький гетьман, ротмістр, староста хмільницький (з 23 жовтня 1520 р.[2]). Брат Станіслава Лянцкоронського.

Походження[ред.ред. код]

Предслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів «з Бжезя» (з Малопольщі), які за підтримку короля Казимира III Великого одержали у XIV ст., згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорона.

У народних думах називали його Лях Сердечний.

Біографія[ред.ред. код]

Син маршалка надворного коронного, кам'янецького каштеляна Станіслава Маршалковича Лянцкоронского (пол. Stanisław "Marszałkowicz" Lanckoroński z Brzezia, Lanckorony i Wodzisławia) та Анни Курозвенцької (пол. Anna Kurozwęcka, донька генерального старости Великопольщі Кшеслава Курозвенцького).[3] Замолоду був відправленний батьками навчатися рицарському ремеслу за кордон. Подорожував Італією, Францією, Волощиною, Угорщиною, Німеччиною. Здійснив паломництво до Святої Землі, після чого отримав рицарський титул Кавалера Гробу Господнього.

Після повернення на батьківщину був придворним дворянином королів Олександра Ягеллончика (правдоподібно з 1501 р.) та Сигізмунда І Старого.[4] Воював під командуванням князя Костянтина Острозького. Неодноразово обговорював з ним проблеми захисту кордонів Великого князівства Литовського.

У Літописі Григорія Грабянки згадується двічі.

… так року 1506, першим козацьким гетьманом був Предослав Лянцкоронський, …[5]
Року 1506 гетьманом війська запорізького був Прецслав Лянцкоронський, людина з сенаторського роду. Він багато разів щасливо воював з козаками землю турецьку.

В часи цього гетьмана, за польського короля Сигізмунда І Старого, за вислуги козакам виділено землю коло Дніпра (вона була відбита в 1340 р. польським королем Казимиром першим у руських землях) і даровано їм всякі вольності.[6]

1516 р. татари напали на Поділля, Галицьку Русь, Волинь, спалили, пограбували міста, села, старих, дітей, хворих вбивали, молодих та здорових забрали — 60 000 осіб з собою, щоб продати як невільників. Король Сигізмунд I Старий зрозумів, що потрібно організовувати захист від татар.

Лянцкоронський став на захист кордонів Поділля від Дністра, набрав серед місцевого населення охочих і організував з них військо, навчаючи їх військовому мистецтву, володінню зброєю та витривалості. Предслав Лянцкоронський та Гетьман Запорожців Остафій Дашкевич, які не могли більше спостерігати спустошення земель татарами, об'єднали в 1516 р. свої військові сили, які становили 1200 козаків, та наважилися зробити першу військову вилазку на Білгород.

Олександр Ріґельман в своєму літописі називає кам'янецького (хмільницького?) старосту П.Лянцкоронського другим гетьманом, після Остафія Ружинського. Остафія Дашкевича називає першим гетьманом, який організував козаків і за свої заслуги вже в 1505 р. отримав від Сигізмунда І Старого для своїх козаків привілеї на землі в Брацлавському і Київському воєводстві.

В деяких джерелах називають Остафія Дашкевича першим гетьманом запорізьких козаків, Лянцкоронського — низових козаків. В 1516 р. П.Лянцкоронський на прохання короля Сигізмунда І Старого зібрав козацьке військо і здобув блискучу перемогу над татарами під Білгородом (Аккерманом), за що козакам були надані нові землі по обидві сторони Дністра.

Костянтин Острозький, повернувшись з московського ув'язнення, разом з гетьманом Остафієм Дашкевичем зорганізували Запорізьку Січ. Першим гетьманом, якого вибрали козаки, був Предслав Лянцкоронський. Залишив своє Хмільницьке староство і разом із Остафієм Дашкевичем організував Запорізьке козацтво. Гетьманував Лянцкоронський за часів правління Сигізмунда І Старого, коли південно-східні кордони Польщі стали місцем постійних татарських нападів. Воював проти турків і кримських татар, ходив походами під Білгород (1516 р.), Очаків (1528 р.). Під Очаків ходили вінницький староста князь Костянтин Острозький, брацлавський староста князь Остафій Ружинський. Взяли 30 тис. худоби і 500 коней.

1516 р. разом з шляхтою розбив татар під Чорним лісом, які поверталися після походу на московитів. 1520 р. як ротмістр легкої кавалерії був задіяний королем Сигізмундом І Старим в битві з 10000-м військом Прусії під командуванням Вільгельма Шонбурга в середині жовтня.[7]

Прославився також під час війни з орденом Хрестоносців в 1520 році, за що отримав 23 жовтня 1520 р. право викупити хмільницьке староство. Ставши старостою займався організацією оборони Поділля від наскоків кримських татар. В 1530 відреставрував місто і замок у Хмільнику. Помер в Кракові, не залишивши потомства (усі діти вмерли в малолітньому віці).

Існують сумніви, що саме Предслав Лянцкоронський був першим козацьким гетьманом. Його особистість часто згадується в багатьох народних та лицарських оповідях.

За О.Рігельманом:

  • 1 гетьман — Остафій Дашкевич (1505),
  • 2 — Пресдлав Лянцкоронський (1515),
  • 3 — князь Дмитро Вишневецький (Байда),
  • 4- князь Остафій Ружинський
  • 5 — Венжик Хмельницький (1534)
  • 6 — Сверговський (1574)
  • 7 — князь Богдан Ружинський (Богданко) (1576)
  • 8 — Іван Підкова (брат молдавського господаря Івоні) (1577)
  • 9 — Яків Шах

Власність[ред.ред. код]

Після смерті батька успадкував частину маєтків в Малопольщі. В 1514 р. отримав від короля у власність маєтки Сероцько і Лясковіце в Люблінському повіті. До 1512 р. володів староством лянцкоронським (Краківське воєводство), котре перейняв краківський каштелян Спитек Ярославський.В червні 1521 р. мусів уступити маєтки в Беджиховцях з приналежними селами Воля Беджиховська, Гурки, Жукув у віслицькому повіті Анні з Курозвенцьких - дружині Єроніма Ласького.[8]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lanckoronscy (01) (пол.)
  2. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora … s. 449
  3. Lanckoronscy (01) (пол.)
  4. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora … s. 449
  5. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Переклад із староукраїнської Р. Г. Іванченка — Київ : Товариство «Знання» України, 1992. — 192 с. ISBN 5-7770-0599-3. С. 26.
  6. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Переклад із староукраїнської Р.Г.Іванченка. — Київ : Товариство «Знання» України, 1992, — 192 с. ISBN 5-7770-0599-3. С. 176.
  7. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora … s. 449
  8. Kotarski H. Lanckoroński Przecław (Krzesław) h. Zadora… s. 449

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Попередник
Остафій Дашкевич
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Гетьман України
1516-1531
Herb Viyska Zaporozkogo (Alex K).svg Наступник
Остафій Ружинський