Предслав Лянцкоронський
| Предслав Лянцкоронський | |
 |
|
| Народився | бл.1489 Бжезє |
|---|---|
| Помер | 10 червня 1531 Краків |
| Національність | поляк |
| Інші імена | Пренцлав Лянцкоронський |
| Відомий | Лях Сердечний |
| Діяльність | військовик, управлінець |
| Титул | шляхтич |
| Посада | Гетьман України, хмільницький староста |
| Наступник | Остафій Дашкевич |
| Конфесія | християнин |
| Батько | Станіслав Лянцкоронський |
| Матір | Анна з Курозвенцьких |
| Рід | Лянцкоронські |
| Родичі | Острозький Костянтин Іванович (тесть) |
| Дружина | Софія Острозька |
 |
|
Предслав, також Предослав, також Предислав, також Прецслав Лянцкоронський (пол. Przecław Lanckoroński) —* (Бжезє (Brzezie) (?) — †10 червня 1531, Краків) — син маршалка дворного, кам'янецького каштеляна Станіслава Лянцкоронского (пол. Stanisław Lanckoroński) та Анни Курозвенцької (пол. Anna Kurozwęcka), шляхтич, згідно з деякими джерелами, перший козацький низовий запорізький гетьман, староста міста Хмільник. Брат Лянцкоронського Станіслава.
Зміст |
Походження[ред.]
Предслав Лянцкоронський веде свій родовід від лицарів «з Бжезя» (з Малопольщі), які за підтримку короля Казимира III Великого одержали у XIV ст., згідно з заповітом останнього, у спадщину замок Лянцкорон.
У народних думах називали його Лях Сердечний.
Біографія[ред.]
Замолоду післаний батьками навчатися лицарському ремеслу за кордон. Подорожував Італією, Францією, Волощиною, Угорщиною, Німеччиною. Здійснив паломництво до Святої Землі, після чого отримав лицарський титул Кавалера Гробу Господнього.
Після повернення на батьківщину воював під командуванням Костянтина Острозького. Неодноразово обговорював з ним проблеми захисту кордонів Великого князівства Литовського.
У Літописі Григорія Грабянки згадується двічі.
-
… так року 1506, першим козацьким гетьманом був Предослав Лянцкоронський, …[1]
-
Року 1506 гетьманом війська запорізького був Прецслав Лянцкоронський, людина з сенаторського роду. Він багато разів щасливо воював з козаками землю турецьку. В часи цього гетьмана, за польського короля Сиґізмунда І Старого, за вислуги козакам виділено землю коло Дніпра (вона була відбита в 1340 р. польським королем Казимиром першим у руських землях) і даровано їм всякі вольності.[2]
1516 р. татари напали на Поділля, Русь, Волинь, спалили, пограбували міста, села, старих, дітей, хворих вбивали, молодих та здорових забрали — 60 000 осіб з собою, щоб продати як невільників. Король Сиґізмунд I Старий зрозумів, що потрібно організовувати захист від татарів.
Хмільницький староста Предислав Лянцкоронський стає на захист кордонів Поділля від Дністра, він набирає серед місцевого населення бажаючих і організовує з них військо, навчаючи їх військовому мистецтву, володінню зброєю та витривалості. Предислав Лянцкоронський та Гетьман Запоріжців Остафій Дашкевич, які не могли більше спостерігати спустошення земель татарами, об'єднують в 1516 свої військові сили, які становили 1200 козаків, та наважуються зробити першу військову вилазку на Білгород.
Олександр Ріґельман в своєму літописі називає кам'янецького старосту князя Пресдлава Лянцкоронського другим гетьманом, після Остафія Ружинського. Остафія Дашкевича називаває першим гетьманом, який організував козаків і за свої заслуги вже в 1505 р. отримав від Сиґізмунда І Старого для своїх козаків привілеї на землі в Брацлавському і Київському воєводстві.
В деяких джерелах називають Остафія Дашкевича першим гетьманом запоріжських козаків, Лянцкоронського — низових козаків. В 1516 р. Лянцкоронський на просьбу Сиґізмунда І Старого зібрав козацьке військо і здобув блискучу перемогу під Білгородом (Аккерманом), за що козакам були надані нові землі по обидві сторони Дністра.
Констянтин Острозький, повернувшись з московського ув'язнення, разом з кошовим Остафієм Дашкевичем зорганізували Запорізьку Січ. Першим гетьманом, якого вибрали козаки був Прецлав Лянцкоронський. Залишив своє Хмельницьке староство і разом із Остапом Дашкевичем організував Запорізьке козацтво. Гетьманував Лянцкоронський за часів правління Сиґізмунда І Старого, коли південно-східні кордони Польщі стали місцем постійних татарських нападів. Воював проти турків і кримських татарів, ходив походами під Білгород (1516 р.), Очаків (1528 р.). Під Очаків ходили Костянтин Острозький, Остафій Ружинський, вінницький та брацлавський старости. Взяли 30 тис. худоби і 500 коней.
1516 р. разом з шляхтою розбив татарів під Чорним лісом, які поверталися після походу на московитів. 1520 р. задіяний королем Сиґізмундом І Старим в битві з Прусією.
Помер Предслав Лянцкоронський у 1531 році.
Існують сумніви, що саме Предслав Лянцкоронський був першим козацьким гетьманом. Його особистість часто згадується і багатьох народних та лицарських оповідях.
За Рігельманом:
- 1 гетьман — Остафій Дашкевич (1505),
- 2 — Князь Пресдлав Лянцкоронський (1515),
- 3 — Князь Дмитро Вишневецький (Байда),
- 4- Князь Остафій Ружинський
- 5 — Венжик Хмельницький (1534)
- 6 — Сверговський (1574)
- 7 — Богдан Ружинський (Богданко) (1576)
- 8 — Іван Підкова (брат мол. господаря Івоні) (1577)
- 9 — Яків Шах
Вшанування пам'яті[ред.]
![[icon]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Wiki_letter_w_cropped.svg){kind=small} |
Цей розділ потребує розширення. (травень 2013) |
Примітки[ред.]
- ↑ Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Переклад із староукраїнської Р. Г. Іванченка — Київ : Товариство «Знання» України, 1992, — 192 сторінки. ISBN 5-7770-0599-3. Сторінка 26.
- ↑ Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Переклад із староукраїнської Р. Г. Іванченка — Київ : Товариство «Знання» України, 1992, — 192 сторінки. ISBN 5-7770-0599-3. Сторінка 176.
Посилання[ред.]
Література[ред.]
- Богдан Сушинський. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст. Том 1.
- ІСТОРІЯ РУСІВ Ч 1
- Олександр Гваніні" Опис Сарматії Європейської", ст. 221,Краків,1860
- Симон Окольський « Орбіс Полоні», т 3,ст. 318 лат.
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami....- Lwów ,1738. t.2. 761s.пол. s.25
| Попередник Остафій Дашкевич |
.svg) |
Гетьман України 1516-1531 |
|
Наступник Остафій Ружинський |
