Президентські вибори в Росії 2008

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2004 Росія 2012
Президентські вибори в Росії 2008
2 березня 2008
Кандидат Дмитро Медведєв Геннадій Зюганов Володимир Жириновський
Партія Єдина Росія КПРФ ЛДПР
Голосів виборців 52 530 712 13 243 550 6 988 510
Відсоток 70,28% 17,72% 9,48%
Попередній Президент
Володимир Путін

Президентські вибори в Росії відбулися 2 березня 2008 року і принесли перемогу провладному кандидату Дмитру Медведєву. Явка становила 69,70%.

Перебіг[ред. | ред. код]

Президентська виборча кампанія, згідно з російським законодавством, розпочалася 28 листопада в день публікації відповідного рішення в «Російській газеті». Заявки про бажання балотуватися потенційні кандидати могли подаватися до 18 грудня, а кандидати від політичних партій — до 23 грудня. Період реєстрації кандидатів в президенти закінчився 16 січня. Для реєстрації кандидатів в президенти не вимагаєлося грошової застави, але необхідно зібрати 2 млн підписів в свою підтримку. При цьому допустима похибка не може перевищувати 5%. У те самий час від збору підписів прихильників звільняються ті партії, які потрапили в Держдуму за підсумками голосування 2 грудня 2007 року. На відміну від попередніх виборів, політичні партії не мали права висувати кандидатом члена іншої партії. Крім того, скасований поріг явки і графа «проти всіх»[1].

Згідно з Конституцією Російської Федерації чинний Президент Росії Володимир Путін не міг висуватися на третій термін. Як наступника Путіна було висунуто кандидатуру першого віце-прем'єра Дмитра Медведєва[2].

Законодавчі параметри[ред. | ред. код]

Відповідно до федерального закону «Про вибори Президента Російської Федерації», Президентом РФ може бути обраний будь-який громадянин Росії не молодше 35 років, який постійно проживає в Росії не менше 10 років. Існують також деякі інші обмеження для обрання (наприклад, недієздатність, перебування у місцях позбавлення волі, наявність іноземного громадянства тощо), які перераховані в статті 3 закону[3].

Існує два способи участі у виборах:

  • як самовисуванець. Громадянин Російської Федерації може висунути свою кандидатуру, але за умови підтримки його висунення групою виборців. Відповідно, такому кандидату для реєстрації спочатку необхідно створити і зареєструвати в ЦВК групу виборців у кількості не менше 500 громадян Російської Федерації, що володіють активним виборчим правом. Потім, щоб бути допущеним до виборів, йому треба зібрати і представити в Центральну виборчу комісію не менше 2 мільйонів підписів виборців (причому кількість представлених підписів не має перевищувати 2,1 мільйона, а на один суб'єкт Російської Федерації має припадати не більше 50 000 підписів).
  • як кандидат від зареєстрованої політичної партії. Кандидата висуває з'їзд партії. Кандидатам від тих партій, які не представлені в Державній Думі поточного скликання, щоб бути допущеним до виборів, потрібно так само, як і самовисуванцям, зібрати не менше 2 мільйонів підписів на свою підтримку.

Результати виборів[ред. | ред. код]

[обговорити] – [редагувати]
Кандидати Партії, що їх висунули Голосів %
Дмитро Медведєв Єдина Росія1 52 530 712 71,25
Геннадій Зюганов Комуністична партія Російської Федерації 13 243 550 17,96
Володимир Жириновський Ліберально-демократична партія Росії 6 988 510 9,48
Андрій Богданов Демократична партія Росії2 968 344 1,31
Недійсних голосів 1 015 533 --
Всього 73.731.116 100,0

1Медведєва також підтримали Аграрна партія Росії, Справедлива Росія, Російська екологічна партія — «Зелені» і Громадянська сила, але він був офіційно висунутий кандидатом Єдиної Росії.

2Богданов офіційно балотувався як самовисуванець.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новини NEWSru.ua :: У Росії почалася президентська передвиборна компанія. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 4 серпня 2011. 
  2. Новини NEWSru.ua :: Названо наступника Путіна. Архів оригіналу за 13 грудня 2007. Процитовано 4 серпня 2011. 
  3. Федеральный закон «Про вибори президента Російської Федерації». Глава I. Загальні положення. Центральна виборча комісія Російської Федерації. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 19 грудня 2011. 

Джерела[ред. | ред. код]