Премія Медічі
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Премія Медічі (фр. Prix Médicis) — літературна премія, створена у Франції 1958 року. Засновник премії, драматург, поет і прозаїк Жан-П'єр Жироду, вважав, що Гонкурівська премія та Велика премія Французької академії незаслужено обходять стороною авангардних письменників.
Премія Медічі спочатку орієнтувалася на представників школи «нового роману». Пізніше коло авторів розширилося, проте умова вручення залишилася незмінною: премія присуджується «автору роману чи оповідання, ім'я якого ще не відоме широкому колу читачів, але який має безперечний оригінальний талант».
З 1970 року Премія Медічі вручається також за найкращий закордонний твір, а з 1985-о — за есеїстику.
До 2007 року премія Медічі вручалася у першу середу листопада в Отель Крійон[1] у Парижі, тобто у той самий день, що й Премія Феміна. З 2008 року нагородження лауреатіи відбувається на два дні пізніше в приміщенні ресторану „Ла Медітеране́“[2].
До журі премії входять: Крістін де Рівуар, Анн Вяземскі, Домінік Фернандес, Патрік Гренвіль, Анн Ф. Гаррета, Емманюель Бернем, Мішель Бродо, Ален Венстейн та Фредерік Міттеран[3] · [4].
Лауреати[ред. | ред. код]
Лауреати Премії Медічі за роман[ред. | ред. код]
- 1958 — Клод Олльє, Мізансцена
- 1959 — Клод Моріак, Вечеря в місті
- 1960 — Henri Thomas, John Perkins: suivi d'un scrupule
- 1961 — Філіпп Соллерс, Парк
- 1962 — Colette Audry, Derrière la baignoire
- 1963 — Жерар Жарло, Кіт, що гавкає
- 1964 — Монік Віттіг, L'Opoponax
- 1965 — René-Victor Pilhes, La Rhubarbe
- 1966 — Marie-Claire Blais, Une saison dans la vie d'Emmanuel
- 1967 — Клод Сімон, «Історія» (Histoire)
- 1968 — Елі Візель, «Жебрак з Єрусалиму»
- 1969 — Елен Сіксу, Dedans
- 1970 — Camille Bourniquel, Sélinonte ou la Chambre impériale
- 1971 — Паскаль Лене, Ірреволюція
- 1972 — Моріс Клавель, Le Tiers des étoiles
- 1973 — Тоні Дювер, Paysage de fantaisie
- 1974 — Домінік Фернандес, Porporino ou les Mystères de Naples
- 1975 — Жак Альміра, Le Voyage à Naucratis
- 1976 — Марк Шолоденко, Les États du désert
- 1977 — Мішель Бютель, L'Autre Amour
- 1978 — Жорж Перек, «Життя: інструкція з експлуатації»
- 1979 — Клод Дюран, La Nuit zoologique
- 1980:
- Jean-Luc Benoziglio, Cabinet-portrait
- Jean Lahougue, Comptine des Height (відмовився від премії)
- 1981 — François-Olivier Rousseau, L'Enfant d'Édouard
- 1982 — Jean-François Josselin, L'Enfer et Cie
- 1983 — Жан Ешноз, Cherokee
- 1984 — Бернар-Анрі Леві, Le Diable en tête
- 1985 — Michel Braudeau, Naissance d'une passion
- 1986 — Pierre Combescot, Les Funérailles de la Sardine
- 1987 — П'єр Мертенс, Les Éblouissements
- 1988 — Christiane Rochefort, La Porte du fond
- 1989 — Serge Doubrovsky, Le Livre brisé
- 1990 — Jean-Noël Pancrazi, Les Quartiers d'hiver
- 1991 — Ів Сімон, La Dérive des sentiments
- 1992 — Мішель Ріо, Tlacuilo
- 1993 — Emmanuèle Bernheim, Sa femme
- 1994 — Ів Берже, Immobile dans le courant du fleuve
- 1995:
- Васіліс Алексакіс, La Langue maternelle
- Андрій Макін, «Французький заповіт»
- 1996:
- Жаклін Арпман, Орланда
- Жан Ролен, L'Organisation
- 1997 — Філіп Ле Гію, Les, Sept Noms du peintre
- 1998 — Омерік, Le Loup mongol
- 1999 — Крістіан Остер, Mon grand appartement
- 2000 — Ян Аппері, Diabolus in musica
- 2001 — Бенуа Дютертр, Le Voyage en France
- 2002 — Анн Гаррета, Pas un jour
- 2003 — Юбер Менгареллі, Quatre soldats
- 2004 — Марі Нім'є, La Reine du silence
- 2005 — Жан-Філіп Туссен, Fuir
- 2006 — Сорж Шаландон, Une promesse
- 2007 — Жан Асфельд /Jean Hatzfeld, La Stratégie des antilopes
- 2008 — Жан-Марі Бла де Роблес, Là où les tigres sont chez eux
- 2009 — Дані Лаферр'єр, L'énigme du retour
- 2010 — Мейліс де Керангаль, Naissance d'un pont
- 2011 — Матьє Лендон, Ce qu'aimer veut dire
- 2012 — Еммануель Пірейр, Féerie générale
- 2013 — Марі Дарр'єсек, Треба дуже любити людей
- 2014 — Антуан Володін, Terminus radieux
- 2015 — Наталі Азуле, «Тит не любив Береніс» / «Titus' aimait pas Bérénice»
- 2016 — Іван Яблонка, «Летиція, або Кінець людей» / «Laëtitia ou la Fin des hommes»
- 2017 — Яннік Енель «Ось, тримай свою корону» / Tiens ferme ta couronne
- 2018 — П'єр Гійота «Ідіотизм» / Idiotie
- 2019 — Люк Ланг «Попытка» / La Tentation
- 2020 — Клое Делом «Синтетичне серце» / Le Cœre sintéthique
- 2021 — Крістін Анґо «Подорож на Схід» / Le Voyage dans l'Est
Лауреати Премії Медічі за найкращий закордонний твір[ред. | ред. код]
- 1970 — Луїджі Малерба, Saut de la mort,
Італія - 1971 — James Dickey, Délivrance,
США - 1972 — Северо Сарді, «Кобра»,
Куба - 1973 — Мілан Кундера, «Життя не тут»,
Чехословаччина - 1974 — Хуліо Кортасар, «Книга Мануеля»,
Аргентина - 1975 — Steven Millhauser, La Vie trop brève d'Edwin Mulhouse, США
- 1976 — Доріс Лессінг, «Золота зошит»,
Велика Британія - 1977 — Ектор Б'янчотті, «Трактат про пори року», Аргентина
- 1978 — Олександр Зінов'єв, роман «Зяючі висоти»,
СРСР - 1979 — Алехо Карпентьєр, «Арфа та тінь», Куба
- 1980 — Андре Брінк, «Сухой білий сезон»,
ПАР - 1981 — Давид Шахар, «День графині»,
Ізраїль - 1982 — Умберто Еко, «Ім'я троянди», Італія
- 1983 — Kenneth White, La Route bleue,
Шотландія - 1984 — Ельза Моранте, Aracoeli, Італія
- 1985 — Джозеф Геллер, «Господу відомо», США
- 1986 — John Hawkes, Aventures dans le commerce des peaux en Alaska; Джуліан Барнс, «Папуга Флобера» Велика Британія
- 1987 — Антоніо Табуккі, «Індійський ноктюрн», Італія
- 1988 — Томас Бернгард, «Старі майстри»,
Австрія - 1989 — Альваро Мутіс, La Neige de l'amiral,
Колумбія - 1990 — Амітав Гош, Les Feux du Bengale,
Індія - 1991 — П'єтро Чітаті, Histoire qui fut heureuse puis douloureuse et funeste, Італія
- 1992 — Louis Begley, Une éducation polonaise, США
- 1993 — Пол Остер, «Левіафан», США
- 1994 — Роберт Шнайдер, «Сестра сну», Австрія
- 1995 — Алессандро Барікко, «Замки гніву», Італія
- 1996:
- Michael Kruger, Himmelfarb,
Німеччина; - Людмила Улицька, «Сонечка»,
Росія
- Michael Kruger, Himmelfarb,
- 1997 — Т. Корагессан Бойл, «Америка», США
- 1998 — Джонатан Коу, «Будинок сну», Велика Британія
- 1999 — Бйорн Ларссон, Le Capitaine et les Rêves,
Швеція - 2000 — Майкл Ондатже, Le Fantôme d'Anil,
Канада - 2001 — Антоніо Скармета, «Весілля поета»,
Чилі - 2002 — Філіп Рот, Людське тавро, США
- 2003 — Енріке Віла-Матас, Le Mal de Montano,
Іспанія - 2004 — Аарон Аппельфельд, «Історія одного життя», Ізраїль
- 2005 — Орхан Памук, «Сніг»,
Туреччина - 2006 — Норман Маня, «Повернення хулігана»,
Румунія, США - 2007 — Daniel Mendelsohn, «Зниклі», США
- 2008 — Alain Claude Sulzer, «Бездоганний хлопець»,
Швейцарія - 2009 — Dave Eggers, «Велике Що», США
- 2010 — David Vann, Sukkwan Island, США
- 2011 — Давид Гроссман, Une femme fuyant l'annonce, Ізраїль
- 2012 — Авраам Єгошуа, Ретроспектива, Ізраїль
- 2013 — Toine Heijmans, «У морі»,
Нідерланди - 2014 — Лілі Бретт, «Лола Бенскі»,
Австралія - 2015 — Хакан Гюндай, Туреччина, «Ще» / «Daha»
- 2016 — Стів Сем-Сандберг, Швеція, «Обрані» / «De utvalda»
- 2022 — Андрій Курков,
Україна «Сірі бджоли» / «Grey bees»
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Лауреати Премії Медічи за есеїстику[ред. | ред. код]
- 1986 — Мішель Серра, П'ять почуттів
- 1987 — Georges Borgeaud, Le Soleil sur Aubiac
- 1989 — Václav Jamek, Traité des courtes merveilles
- 1990 — Жирар Рене, Shakespeare, les feux de l'envie
- 1991 — Alain Etchegoyen, La Valse des éthiques
- 1992 — Luc Ferry, Le Nouvel Ordre écologique
- 1993 — Мішель Онфре, La Sculpture de soi
- 1994 — Jérôme Garcin, Pour Jean Prévost
- 1995 — Паскаль Брюкнер, La Tentation de l'innocence
- 1996 — Viviane Forrester, L'Horreur économique
- 1997 — Michel Winock, Siècle des intellectuels
- 1998 — Альберто Мангель, Une histoire de la lecture Канада
- 1999 — Christine Jordis, Gens de la Tamise
- 2000 — Armelle Lebras-Chopard, Звіринець філософів
- 2001 — Edwy Plenel, Секрети юності
- 2002 — Daniel Desmarquet, Кафка і дівчата
- 2003 — Michel Schneider, Уявні мерці
- 2004 — Diane de Margerie, Аврора і Жорж
- 2005 — Marie Desplechin, Lydie Violet, La Vie sauve
- 2006 — Jean-Bertrand Pontalis, Брат попереднього
- 2007 — Джоан Дідіон, Рік магічної думки США
- 2008 — Сесіль Гільбер, Warhol Spirit
- 2009 — Ален Феррі, Мемуари божевільного Еми
- 2010 — Мішель Пастуро, Колір наших спогадів
- 2011 — Сільвен Тессон, У лісах Сибіру
- 2012 — David Van Reybrouck, Конго. Історія,
Бельгія - 2013 — Світлана Алексієвич, Кінець червоної людини,
Білорусь - 2014 — Фредерік Пажак, Manifeste incertain, tome 3
- 2015 — Ніколь Лап'єр «Рятуй хто може життя» / «Sauve qui peut la vie»
- 2016 — Жак Анрік «Бокс» / «Boxe»
.svg){kind=small}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Christelle Vigier, " Le Prix Médicis: Présentation et liste des lauréats «, La République des Lettres, 17 липня 2011 (запис на сайті Internet Archive).
- ↑ » Le Médicis couronne Dany Laferrière, Alain Ferry et Dave Eggers [Архівовано 14 листопада 2009 у Wayback Machine.] ", Livres-Hebdo.
- ↑ Le jury (français) . Site officiel du Prix Medicis. Процитовано 08/10/2014.
- ↑ Le prix Medicis 2013 // Le Nouvel Observateur. — 2013. — Novembre.