Прем'єр-ліга (Англія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прем'єр-ліга
Premierleague.PNG
Країна
Англія Англія
Уельс Уельс
Ліга рівнем нижче
Футбольна Ліга
Рівень в національній ієрархії
Рівень 1
Кубкові турніри
Кубок Англії, Кубок Ліги
Діючий чемпіон (2012-13)
Манчестер Юнайтед

Прем'єр-ліга (також зі спонсорських причин відома як Прем'єр-ліга Барклейс, або англійською The Premiership) є професіональним футбольним турніром клубів з найвищого щабля системи футбольних ліг Англії (над Футбольною Лігою). Вона має найбільшу глядацьку аудиторію з-поміж усіх футбольних ліг світу, а також є найбільш прибутковою.[1]

Історія[ред.ред. код]

Переможці Прем'єр-ліги
Сезон Чемпіон
2012-13 Манчестер Юнайтед
2011-12 Манчестер Сіті
2010-11 Манчестер Юнайтед
2009-10 Челсі
2008-09 Манчестер Юнайтед
2007-08 Манчестер Юнайтед
2006-07 Манчестер Юнайтед
2005-06 Челсі
2004-05 Челсі
2003-04 Арсенал
2002-03 Манчестер Юнайтед
2001-02 Арсенал
2000-01 Манчестер Юнайтед
1999-00 Манчестер Юнайтед
1998-99 Манчестер Юнайтед
1997-98 Арсенал
1996-97 Манчестер Юнайтед
1995-96 Манчестер Юнайтед
1994-95 Блекберн Роверз
1993-94 Манчестер Юнайтед
1992-93 Манчестер Юнайтед
Див. також
повний перелік чемпіонів Англії
Перший логотип Прем'єр-ліги Футбольної Асоціації (до 2007 р.)

Прем'єр-лігу Футбольної Асоціації (початкова назва) було засновано 1992 року клубами з найвищого дивізіону Футбольної Ліги, і на сьогодні вона нараховує 20 клубів. З часу заснування трофей переможця здобували лише п'ять команд: «Манчестер Юнайтед» (20 разів), «Арсенал» і «Челсі» (по 3 рази), «Блекберн Роверз» і Манчестер Сіті (по одному разу). Діючим чемпіоном (сезон 2011–2012) є «Манчестер Сіті».

Витоки[ред.ред. код]

У 1980-тих роках англійський футбол був на спаді. Стадіони поступово розвалювалися, якість інфраструктури для вболівальників була незадовільною, хуліганізм процвітав, а англійським клубам було заборонено брати участь у європейських клубних турнірах після трагічних подій на стадіоні Ейзель у 1985 році.[2] Перший дивізіон Футбольної Ліги, який був найвищим рівнем англійського футболу з 1888-го року, був далеко позаду іноземних ліг, таких як італійська Серія A та іспанська Ла Ліга, у відвідуваності і доходах, і деякі з найкращих англійських гравців подалися за кордон.[3] Однак на початку 1990-х років справи пішли дещо краще; збірна Англії виступила дуже успішно на Кубку світу 1990, програвши лише у півфіналі у серії пенальті. У 1990-му році УЄФА, керівний орган європейського футболу, скасувала заборону англійським клубам грати у євротурнірах, а у січні того ж року було опубліковано звіт Тейлора щодо стандартів безпеки на стадіонах, яким була запропонована високовартісна модернізація стадіонів з перетворенням їх на повністю сидячі.[4]

Надходження від продажу телевізійних прав набули набагато більшої ваги; у 1986-му році Футбольна Ліга отримала лише 6,3 мільйони фунтів стерлінгів за дворічну угоду, але коли оборудку було подовжено у 1988 році, ціна зросла до 44 мільйонів фунтів стерлінгів за чотири роки.[5] Ці перемови про нову угоду у 1988 році були першою пересторогою про створення сепаратної ліги; десять клубів погрожували відокремитися і сформувати «суперлігу», але врешті-решт їх умовили залишитися.[6] Але разом з покращанням стадіонів і зростанням відвідуваності й доходів найкращі команди країни знов повернулися до ідеї залишити Футбольну Лігу, щоб нажитися на зростаючій інвестиційній привабливості футболу.

Заснування[ред.ред. код]

Перший чемпіонат Прем'єр-ліги відбувся у сезоні 1992–1993; у турнірі взяли участь 22 клуби. Через вимоги ФІФА, керівного органу міжнародного футболу, кількість клубів було зменшено до 20 1995 року, коли чотири клуби вибули з ліги і лише два підвищилися у класі. 8 червня 2006 року ФІФА запропонувала всім провідним європейським лігам зменшити кількість команд-учасниць до 18 до початку сезону 2007–2008, з метою обмежити кількість матчів і послабити навантаження на гравців. Речник Прем'єр-ліги оголосив про наміри не приставати на таку пропозицію.[7]

Структура[ред.ред. код]

Прем'єр-ліга є корпорацією, власниками якої є 20 клубів-членів. Кожен клуб є акціонером і має право на один голос під час голосування з таких питань як зміни правил чи комерційні контракти. Клуби обирають голову ради директорів, виконавчого директора і раду директорів.[8] Футбольна Асоціація безпосередньо не бере участі у щоденній діяльності Прем'єр-ліги, але має право вето у якості особливого акціонера під час розгляду окремих питань, таких як вибори голови ради директорів і виконавчого директора, а також питань вибуття та підвищення у класі.[9]

Прем'єр-ліга надсилає представників до Європейського клубного форуму УЄФА, представництво країн і клубів у якому визначається згідно з таблицею коефіцієнтів УЄФА. Європейський клубний форум відповідає за призначення трьох членів Комітету клубних змагань УЄФА, який опікується організацією європейських клубних змагань, таких як Ліга Чемпіонів і Кубок УЄФА.[10]

Формат змагань і спонсорство[ред.ред. код]

Формат змагань[ред.ред. код]

Прем'єр-ліга складається з 20 клубів. Протягом сезону, який триває з серпня до травня наступного року, кожен клуб грає з кожним двічі — на власному та на чужому стадіоні. Таким чином, кожен клуб грає 38 ігор за сезон, а всього грається 380 матчів (38 турів, 10 матчів у кожному). За кожну перемогу команда отримує три очки, за нічию одне очко і жодного очка — за поразку. Команди розташовуються в турнірній таблиці згідно з кількістю набраних очок, а якщо кількість очок однакова, то згідно з різницею забитих і пропущених голів, а якщо і цей показник збігається, то за кількістю забитих голів. Наприкінці сезону клуб, який посів найвищу сходинку в турнірній таблиці, проголошується чемпіоном. Три команди, які за результатами сезону посіли найнижчі сходинки, вибувають до Чемпіонату Футбольної Ліги, і замінюються на три команди з Чемпіонату, що вибороли право на підвищення у класі.

Кваліфікація до європейських клубних турнірів[ред.ред. код]

Перші чотири клуби Прем'єр-ліги за результатами сезону здобувають право грати у Лізі Чемпіонів. Команда, що посіла п'яте місце, здобуває право грати у Кубку УЄФА. Шоста і сьома команди теж можуть здобути таке право, якщо переможець і фіналіст Кубка Англії та переможець Кубка Ліги (які загалом отримають другу і третю путівки до Кубка УЄФА), вже й так вибороли собі місце «в Європі», посівши одну з перших п'яти сходинок у лізі.

З формальної точки зору, Футбольна Асоціація може надати право грати в Європі будь-якому клубу. На практиці це право було вперше випробувано 2005 року, коли «Ліверпуль» виграв Лігу Чемпіонів, але посів нижче четвертого місця у Прем'єр-лізі. Виникла ситуація, коли володар найпрестижнішого європейського трофею не мав би права захищати свій титул наступного сезону. Футбольна Асоціація розглядала можливість посунути четверту команду ліги, замінивши її Ліверпулем, хоча врешті-решт відмовилася від цього шляху. УЄФА врешті-решт надала додаткове п'яте місце Ліверпулю, а незабаром зобов'язала національні асоціації надавати в майбутньому одне з місць у Лізі Чемпіонів переможцю цього турніру попереднього сезону незалежно від результатів його виступів у національній лізі.

Спонсорство[ред.ред. код]

Прем'єр-ліга мала спонсорів починаючи з 1993 року. Спонсору за звичаєм надається право називату лігу своїм іменем протягом дії спонсорської угоди. Нижче наведено перелік спонсорів і відповідних назв турніру:

  • 1993–2001: Карлінг (Прем'єрство ФА Карлінг)
  • 2001–2004: Барклікард (Прем'єрство Барклікард)
  • 2004–2013: Баркліз (Прем'єрство Баркліз у 2004–2007 рр., Прем'єр-ліга Баркліз починаючи з 2007 р.)[11]

Фінанси[ред.ред. код]

У Прем'єр-лізі грає багато провідних футболістів світу, включаючи іноземців. Вона є найдоходнішою футбольною лігою світу, з загальними доходами клубів понад 1,3 мільярда фунтів стерлінгів (приблизно 1,9 мільярда євро) у сезоні 2004–2005, згідно з інформацією Делойт, більш як на 40% випередивши італійську Серію А.[12] Вона є також четвертою серед найдоходніших ліг світу з будь-якого виду спорту, відстаючи лише від трьох північноамериканських ліг — Національної футбольної ліги, Головної бейсбольної ліги і Національної баскетбольної асоціації, але випереджаючи Національну хокейну лігу. Зважаючи на те, що Прем'єр-ліга нараховує лише 20 клубів (проти 32 в НФЛ і 30 в інших великих північноамериканських лігах), середній доход клубу Прем'єр-ліги приблизно дорівнює середньому доходу клубу НБА.

Згідно з так званою «Грошовою футбольною лігою» Делойт, найбагатший клуб Англії «Манчестер Юнайтед» поступається найбагатшому клубу Іспанії мадридському «Реалу» сумою загальних доходів. З іншої сторони, нерівність у розподіленні доходів набагато менш відчутна в Англії, ніж в інших європейських лігах. Вісім англійських клубів знаходяться у провідній двадцятці «грошової футбольної ліги» Делойт, тоді як жодна інша європейська ліга не має більш ніж чотири команди в цій таблиці, а від Іспанії є Реал (Мадрид) і Барселона на 1-му і 2-му місцях, але немає жодного іншого клубу.

Середня відвідуваність матчів Прем'єр-ліги склала 33 875 глядачів у сезоні 2005–2006. За цим показником Прем'єр-ліга посідає четверте місце з-поміж усіх професійних ліг світу, випереджаючи Серію А і Ла Лігу, але поступаючись німецькій Бундеслізі. У порівнянні з сезоном 1992–1993 середня відвідуваність зросла більш як на 60% (з 21 126).[13] Однак слід зазначити, що у сезоні 1992–1993 місткість більшості стадіонів було зменшено під час реконструкції арен з перетворенням їх на повністю сидячі, згідно з рекомендаціями звіту Тейлора щодо стандартів безпеки.[14][15] Рекордну середню відвідуваність (35 464) було зафіксовано у сезоні 2002–2003.[16]

Виручка від продажу квитків і від продажу телеправ є найзначнішими джерелами доходів ліги. Телекомпанія «Sky Sports» нещодавно уклала нову угоду з Прем'єр-лігою на права трансляції 92 матчів щосезону, згідно з якою дохід ліги складе 1,3 мільярда фунтів стерлінгів протягом трьох років. Ще 392 мільйона фунтів стерлінгів надійде від телекомпанії Сетанта за 46 матчів. Продаж телеправ за кордон принесе 625 мільйонів фунтів стерлінгів, а доход від трансляції в Інтернет і через мобільні телефони дасть ще 400 мільйонів фунтів стерлінгів. Згідно з новою угодою, кожного сезону переможець ліги отримає 50 мільйонів фунтів стерлінгів, а остання команда — 30 мільйонів (приблизно стільки отримав чемпіон «Челсі» згідно з попередньою угодою в сезоні 2005–2006).

Гравці[ред.ред. код]

Легіонери[ред.ред. код]

В першому сезоні Прем'єр-ліги (1992–1993) лише одинадцять гравців у стартових складах усіх команд першого туру були з-за меж Британських островів.[17] Але вже в сезоні 2000–2001 36% усіх гравців Прем'єр-ліги були іноземцями. У сезоні 2004–2005 ця кількість зросла до 45%. 26 грудня 1999 року «Челсі» став першим клубом, в стартовому складі якого на гру вийшли лише іноземці[18], а 14 лютого 2005 року «Арсенал» першим заявив на гру склад з 16-ти виключно іноземних гравців.[19]

Жоден англійський тренер не вигравав Прем'єр-лігу станом на кінець сезону 2010–2011. Тренерами чемпіонів були шотландці сер Алекс Фергюсон («Манчестер Юнайтед») і Кенні Далґліш («Блекберн Роверз»), француз Арсен Венґер («[[Арсенал (Лондон)|Арсенал]»]), португалець Жозе Моріньо та італієць Карло Анчелотті (Челсі). Найвищим досягненням англійських тренерів було друге місце (Рон Аткінсон з «Астон Віллою» 1993 року та Кевін Кіґан з «Ньюкасл Юнайтед» 1996 року).

Трансферні рекорди[ред.ред. код]

Найдорожчі трансфери Прем'єр-ліги:

[20]

Клуби-учасники[ред.ред. код]

Клуби-учасники Прем'єр-ліги сезону 2013—14

Клуб
Місце в
сезоні 2012–2013
Перший сезон
у вищому дивізіоні
Перший сезон
поточної серії виступів
у вищому дивізіоні
Місткість стадіону
Арсенал (Лондон) 4 1903—94 1919—20 60 362
Астон Вілла (Бірмінгем) 15 1888–89 1888–89 42 785
Вест Бромвіч Альбіон 8 1888–89 2010—11 26 586
Вест Гем Юнайтед (Лондон) 10 1923–24 2012–13 35016
Галл Сіті 2 у Чемпіоншип 2008-09 2013–14 25 404
Евертон (Ліверпуль) 6 1888—89 1954—55 39 571
Кардіфф Сіті 1 у Чемпіоншипі 1921–22 2013-14 26 828
Крістал Пелес (Лондон) 5 у Чемпіоншипі 1969–70 2013—14 26 255
Ліверпуль 7 1894—95 1962—63 45 276
Манчестер Сіті 2 1899—00 2002—03 47 405
Манчестер Юнайтед 1 1892—93 1975—76 75 765
Норвіч Сіті 11 1972—73 2011—12 27 224
Ньюкасл Юнайтед (Ньюкасл-апон-Тайн) 16 1898–99 2010—11 52 405
Сандерленд 17 1890—91 2007—08 48 707
Саутгемптон 14 1966–67 2012—13 32 689
Свонсі Сіті 9 1981—82 2011—12 20 745
Сток Сіті (Сток-он-Трент) 13 1888—89 2008—09 27 740
Тоттенхем Хотспур (Лондон) 5 1909—10 1978—79 36 284
Фулхем (Лондон) 12 1949—50 2001—02 25 700
Челсі (Лондон) 3 1907–08 1989–90 41 798

Бомбардири[ред.ред. код]

Найкращі бомбардири в історії Прем'єр-ліги

Станом на початок сезону 2013/14
(жирним шрифтом позначено діючих гравців Прем'єр-ліги)[21]
Місце Ім'я Роки Голів
1 Англія Алан Ширер 1992—2006 260
2 Англія Енді Коул 1993—2007 195
3 Франція Тьєрі Анрі 1999—2012 176
4 Англія Френк Лемпард 1995— 165
5 Англія Робі Фаулер 1993—2009 162
6 Англія Вейн Руні 2002— 156
7-8 Англія Лес Фердинанд 1992—2004 150
7-8 Англія Майкл Оуен 1996—2013 150
9 Англія Теді Шерингем 1992—2007 147
10 Нідерланди Джимі Флойд Хасельбанк 1997—2007 129

Гвардійці Прем'єр-ліги[ред.ред. код]

Місце Ім'я Роки Ігри
1 Уельс Раян Ґіґґз 1992— 622
2 Англія Девід Джеймс 1992—2010 572
3 Англія Френк Лемпард 1995— 556
4 Уельс Гарі Спід 1992—2008 534
5 Англія Еміль Хескі 1994—2012 516
6 Англія Джеймі Каррагер 1996—2013 509
7 Англія Філ Невілл 1994—2013 505
8 Австралія Марк Шварцер 1996— 504
9 Англія Сол Кемпбелл 1992—2011 503
10 Англія Пол Скоулз' 1994—2013 499

* жирним шрифтом позначено діючих гравців Прем'єр-ліги

Українці в Прем'єр-лізі[ред.ред. код]

В таблиці наведено список українських футболістів, які в різний час виступали у найвищому англійському дивізіоні. До списку включено Олексія Чередника, який грав у Футбольній лізі до появи Прем'єр-ліги.
Найуспішнішим можна вважати виступ Олега Лужного, який провів найбільше матчів серед українців (81) та єдиний став чемпіоном Англії в складі своєї команди (сезон 2002/2003). Найбільше голів (10) забив Сергій Ребров.

Гравець Клуб Сезон Ігри Голи
Олексій Чередник 600px-Colori di Southampton.png"Саутгемптон" 1989/1990 8 0
600px-Colori di Southampton.png"Саутгемптон" 1990/1991 15 0
Олександр Євтушок Azzurro.png"Ковентрі" 1996/1997 3 0
Олег Лужний 600px Arsenal con cannone.png"Арсенал" 1999/2000 21 0
600px Arsenal con cannone.png"Арсенал" 2000/2001 19 0
600px Arsenal con cannone.png"Арсенал" 2001/2002 18 0
600px Arsenal con cannone.png"Арсенал" 2002/2003 17 0
Arancione chiaro Bianco e Nero (Bordato).svg"Вулвергемптон" 2003/2004 6 0
Сергій Ребров 600px Bianco con gallo e palla Blu.png"Тоттенхем" 2000/2001 29 9
600px Bianco con gallo e palla Blu.png"Тоттенхем" 2001/2002 30 1
Андрій Шевченко Azzurro e Bianco con Leone, Staffa.svg"Челсі" 2006/2007 30 4
Azzurro e Bianco con Leone, Staffa.svg"Челсі" 2007/2008 17 5
Azzurro e Bianco con Leone, Staffa.svg"Челсі" 2009/2010 1 0
Андрій Воронін 600px Rosso con grifone Bianco scudato e fiamme.png"Ліверпуль" 2007/2008 19 5
600px Rosso con grifone Bianco scudato e fiamme.png"Ліверпуль" 2009/2010 8 0

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. United (versus Liverpool) Nations (англ.)
  2. «1985: Англійські клуби виключено після трагедії на Хейзелі (англ.)». BBC. Архів оригіналу за 2012-02-15. Процитовано 2006-08-08. 
  3. «Історія Прем'єр-ліги (англ.)». Процитовано 2006-08-05. 
  4. Taylor of Gosforth, Lord (1990). Final Report into the Hillsborough Stadium Disaster. HMSO. Cmnd. 962. . Див. також «The Football Spectators (Seating) Order 1994». Controller of HMSO. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-10-14. 
  5. «Fact Sheet 8: British Football on Television». University of Leicester Centre for the Sociology of Sport. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-08-10. 
  6. «The History Of The Football League». Football League official website. Процитовано 10 серпня 2006. 
  7. «Fifa wants 18-team Premier League». BBC. Процитовано 2006. 
  8. «Our relationship with the clubs». Premier League. Процитовано 2006-08-08. 
  9. «The Premier League and Other Football Bodies». Процитовано 2006-08-08. 
  10. «European Club Forum». Процитовано 2006-08-08. 
  11. «Баркліз продовжує спонсорську угоду з Прем'єр-лігою (англ.)». Barclays. 2009-10-23. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-11. 
  12. «First fall in Premiership wages». BBC News. 31 травня 2006. Процитовано 2006.  (англ.)
  13. «Football Stats Results for 1992 - 1993 Premiership». Процитовано 2006-08-10.  (англ.)
  14. «Fact Sheet 2: Football Stadia After Taylor». Процитовано 2006-08-10. 
  15. «Shifting stands». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-08-10.  (англ.)
  16. «Premiership Attendance - 2002/03». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-08-10. 
  17. Ron Atkinson (2002-08-23). «England need to stem the foreign tide». The Guardian. Процитовано 2006.  (англ.)
  18. «Phil Neal: King of Europe?». Guardian Unlimited. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-08-10. 
  19. «Wenger backs non-English line-up». BBC Sport. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2006-08-10. 
  20. «Man City beat Chelsea to Robinho». Tottenham Hotspur. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 20010-05-11.  (англ.)
  21. «FA Premier League - Actim Station». Процитовано 8 листопада 2006. 

Посилання[ред.ред. код]