Прем'єр-міністр Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема Прем'єр-міністра Японії — золота павловнія на синьому тлі.
Штандарт Прем'єр-міністра Японії.
Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії.

Прем'єр-міністр Японії (яп. 内閣総理大臣, ないかくそうりだいじん, найкаку сорі-дайдзін, «Головний міністр Кабінету Міністрів»[1]) — глава уряду держави Японія, голова Кабінету Міністрів Японії.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Посада Прем'єр-міністра Японії була заснована 1885 року, разом із формуванням першого в історії країни Кабінету Міністрів. Її затвердила Конституцією Великої Японської імперії та Імператорський рескрипт № 135 від 1889 року «Про урядову систему Кабінету Міністрів». Згідно з цими постановами Прем'єр-міністр очолював Кабінет Міністрів, але був у ньому як primus inter pares. Він не мав усіх важелів виконавчої влади і був залежним від Імператора та голів військових відомств.

Після проголошення нової Конституції Японії і прийняття Закону про Кабінет Міністрів Японії 1947 року, які діють по сьогодні, Прем'єр-міністр визначається як голова Кабінету Міністрів і повноправний глава виконавчої влади (Стаття 65[2]).

Прем'єр-міністра Японії обирається з депутатів Парламенту Японії, обов'язково цивільних, рішенням обох Палат цього Парламенту [3] і призначається Імператором, згідно з ухваленою Парламентом номінацією (Статті 6, 66, 67).

До повноважень Прем'єр-міністра Японії за Конституцією входять:

  1. формування та переформування Кабінету Міністрів (Стаття 68);
  2. керівництво та нагляд за усіма гілками виконовчої влади (Стаття 72);
  3. подання законопроектів до Парламенту від імені Кабінету Міністрів (Стаття 72);
  4. звітування перед Парламентом про про загальний стан державних справ і дипломатичних стосунків від імені Кабінету Міністрів (Стаття 72);
  5. контрасигнація законів і урядових указів (Стаття 74);
  6. згода на притягнення до кримінальної відповідальності діючих членів Кабінету Міністрів (Стаття 75).[4]

До повноважень Прем'єр-міністра Японії за японським законодавством входять:

  1. головування на нарадах Кабінету Міністрів (Закон про Кабінет Міністрів. Стаття 4. Абзац 2);
  2. прогологення надзвичайного стану в державі (Закон про поліцію. Стаття 71);
  3. керівництво поліцією за надзвичайного стану (Там само. Стаття 72);
  4. верховне командування Силами Самооборони Японії (Закон про Сили Самооборони Японії. Стаття 7);
  5. задіяння Сил Самооборони Японії для захисту держави і підтримання спокою у ній (Там само. Статті 76, 80);
  6. проголошення небезпеки землетрусу після отримання прогнозу від голови Метеорологічного відомства Японії (Закон про особливі заходи у випадку великого землетрусу. Стаття 9).

Окрім цього Прем'єр-міністра Японії має право видавати особливі дозволи на діяльність громадських і негромадських організацій, згідно з Законом про банки, Законом про кредитування, Законом про фінансові товари і торгівлю, та інших.

Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії[5], яка служить його робочим кабінетом, знаходиться у Токіо, районі Тійода-ку, кварталі Наґата-тьо. Поруч з нею розташована Офіційна резиденція Прем'єр-міністра[6], яка виконує функцію помешкання глави японського уряду.

З 26 грудня 2012 року на посаді Прем'єр-міністра Японії перебуває Абе Сіндзо, голова Ліберально-демократичної партії Японії.

Міністри і кабінети[ред.ред. код]

Ім'я Кабінет Вступ на посаду Приналежність
1 Іто Хіробумі Перший Кабінет Іто 22 грудня 1885 Фракція Тьосю
2 Курода Кійотака Кабінет Куроди 30 квітня 1888 Фракція Сацума
Сандзьо Санетомі Тимчасовий Кабінет Сандзьо 25 жовтня 1889 (в.о.) аристократ
3 Ямаґата Арітомо Перший Кабінет Ямаґати 24 грудня 1889 Фракція Тьосю
4 Мацуката Масайосі Перший Кабінет Мацукати 6 травня 1891 Фракція Сацума
5 Іто Хіробумі Другий Кабінет Іто 8 серпня 1892 Фракція Тьосю
Курода Кійотака Тимчасовий Кабінет Куроди 31 серпня 1896 Фракція Сацума
6 Мацуката Масайосі Другий Кабінет Мацукати 18 вересня 1896 Фракція Сацума
7 Іто Хіробумі Третій Кабінет Іто 12 січня 1898 Фракція Тьосю
8 Окума Сіґенобу 1-й Кабінет Окуми 30 червня 1898 Фракція Саґа
9 Ямаґата Арітомо Другий Кабінет Ямаґати 8 листопада 1898 Фракція Тьосю
10 Іто Хіробумі Четвертий Кабінет Іто 19 жовтня 1900 Фракція Тьосю
Сай'ондзі Кіммоті Тимчасовий Кабінет Сай'ондзі 10 травня 1901 (в.о.) аристократ
11 Кацура Таро 1-й Кабінет Кацури 2 червня 1901 Фракція Тьосю
12 Сай'ондзі Кіммоті Перший Кабінет Сай'ондзі 7 січня 1906 Товариство друзів конституційного правління
13 Кацура Таро Другий Кабінет Кацури 14 липня 1908 Фракція Тьосю
14 Сай'ондзі Кіммоті Другий Кабінет Сай'ондзі 30 серпня 1911 Товариство друзів конституційного правління
15 Кацура Таро Третій Кабінет Кацури 21 грудня 1912 Фракція Тьосю
16 Ямамото Ґомбей Перший Кабінет Ямамото 20 лютого 1913 Товариство друзів конституційного правління
17 Окума Сіґенобу 2-й Кабінет Окуми 16 квітня 1914 Ріккен Досікай
18 Терауті Масатаке Кабінет Терауті 9 жовтня 1916 Імперська армія Японії
19 Хара Такасі Кабінет Хари 29 вересня 1918 Ріккен Сейюкай
Утіда Косаї Тимчасовий Кабінет Утіди 4 листопада 1921
20 Такахасі Корекійо Кабінет Такахасі 13 листопада 1921 Ріккен Сейюкай
21 Като Томосабуро Кабінет Като 12 червня 1922 — 24 серпня 1923 Національний союз
Утіда Косаї Тимчасовий Кабінет Утіди 24 серпня, 1923 — 2 вересня 1923 Міністерство закордонних справ
22 Ямамото Ґонбей 2-й Кабінет Ямамото 2 вересня 1923 — 7 січня 1924 Національний союз
23 Кійора Кейґо Кабінет Кійори 7 січня 1924 — 11 червня 1924
24 Като Такаакі Кабінет Като
2-й Кабінет Като
11 червня 1924 — 2 серпня 1925
2 серпня 1925 — 28 січня 1926
Ріккен Сейюкай
Кенсейто

Примітки[ред.ред. код]

  1. У японській мові вживаються скорочені варіанти написання посади Прем'єр-міністра Японії: Головний міністр (総理大臣, сорі-дайдзін), Головний (総理, сорі) або Міністр-голова (首相, сюсьо).
  2. Стаття Конституції Японії. Далі по всьому тексту зазаначені статті цієї Конституції.
  3. Як правило, на цю посаду призначається голова партії чи коаліції партій, які мають більшість у Палаті Представників Парламенту Японії.
  4. Детальні повноваження Прем'єр-міністра Японії розписані у Конституції Японії.
  5. Японською: сорі-дайдзін кантей (総理大臣官邸).
  6. Японською: сорі-дайдзін котей (総理大臣公邸).

Джерела та література[ред.ред. код]

  • 総理府史編纂委員会編『総理府史』東京: 内閣総理大臣官房、2000年 (яп.)
  • 岩見隆夫著『日本の歴代総理大臣がわかる本』東京: 三笠書房、2001年 (яп.)
  • 宇治敏彦編『首相列伝: 伊藤博文から小泉純一郎まで』東京: 東京書籍、 2001年 (яп.)
  • 御厨貴編『歴代首相物語』東京: 新書館、2003年 (яп.)
  • Organization of the Government of Japan. Institute of Administrative Management under the supervision of Management and Coordination Agency, Prime Minister's Office, Government of Japan., Tokyo: Institute of Administrative Management, 1977 — 2007 v. (англ.)
  • Kenji Hayao. The Japanese prime minister and public policy., Pittsburgh: University of Pittsburgh Press, 1993. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]