Преображенський Антонін Вікторович
| Преображенський Антонін Вікторович | |
|---|---|
| Преображенский Антонин Викторович | |
 | |
| Народився | 1870 |
| Помер | 1929 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | музикознавець |
| Alma mater | Казанська духовна академія |
| Галузь | музикознавство, медієвістика, палеографія, письменництво, педагогіка |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчене звання | професор |
| Відомі учні | Бражніков Максим Вікторович, Фінагін Олексій Васильович |
Антонін Вікторович Преображенський (1870—1929) — музикознавець-медієвіст, палеограф, письменник, педагог, професор, один з найбільших знавців і дослідників російської церковної музики. Видатний музичний діяч Російської імперії та СРСР. Кандидат Казанської Духовної Академії. Дядько українського письменника В. Домонтовича (Віктора Платоновича Петрова). Син ректора Катеринославської духовної семінарії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 16(28) лютого 1870 у Сизрані Самарської губернії в родині священика.
У 1884—1889 навчався в духовній семінарії в Катеринославі (нині м. Дніпро). У 1890-94 навчався в Казанській духовній академії. Одночасно дописував в «Екатеринославские епархиальные ведомости». До перших роковин смерті П. Чайковського видрукував тут розвідку «Труды П. И. Чайковского в области церковного пения» (1894).
По закінченні академії — законовчитель Таганрозьких міських початкових училищ. У 1896-98 викладач грецької мови в Бахмутському духовному училищі на Катеринославщині.
У 1898—1902 рр. — викладав у Синодальному училищі церковного співу в Москві.
З 1902 р. — бібліотекар Придворної співочої капели в Санкт-Петербурзі.
З 1920 р. — професор, науковий співробітник розряду історії музики Ленінградського Інституту історії мистецтв, одночасно викладав курс давньоруської музики у Ленінградської державної консерваторії.
У 1920-і роки займався дослідженнями греко-російських церковно-співочих паралелей XII—XIII століть, проблем давньоруської семіографії та теорії музики.
Виховав відомих учнів, серед яких, професор Бражніков Максим Вікторович та Фінагін Олексій Васильович.
Співпрацював з низкою газет і журналів, серед яких «Російська музична газета», «Хорова і регентська справа» та ін.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Словник російського церковного співу (Москва, 1896);
- Реформа богослужбового співу в католицькій церкві (1897);
- По церковному співу. Покажчик книг, брошур, журнальних статей і рукописів (1 вид. Катеринослав, 1897, 2 вид. 1900);
- Д. С. Бортнянський. До 75-річчя від дня його смерті (1900);
- З листування А. О. Львовом з Д. В. Розумовським і П. М. Комірні (1900);
- Культова музика в Росії (1924).
Автор статей з церковної музики в російському відділі Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона.
Пам'ять[ред. | ред. код]
В рамках Дев'ятнадцятого пасхального фестивалю був проведений міжнародний науково-творчий симпозіум «Бражніковскі читання», присвячений 140-річчю видатного дослідника давньоруського співочого мистецтва, вченого-медієвіста Антоніна Вікторовича Преображенського, який був учителем засновника сучасної наукової школи російської музичної медієвістики М. В. Бражникова[1].
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Чернушенко В. А., Левандо П. П. Певческая капелла Санкт-Петербурга.— СПб.: Славия-Интербук, 1994.
- Чабан Микола. З роду Петрових. Матеріали до історії роду письменника В. Домонтовича (Віктора Петрова). К., НаУКМА, 2012.
- Зверева С. Г. О судьбах церковно-певческого наследия в советское время // Мировая музыкальная культура в фондах Отдела рукописей Российской национальной библиотеки. — СПб.: Российская национальная библиотека, 2006. — С. 223—241.