Пресвітер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вигляд православного пресвітера (ієрея)
Вигляд католицького пресвітера (ксьондза)
Геральдична форма для гербу католицького пресвітера

Пресві́тер (грец. πρεσβύτερος, лат. presbyter «старійшина») — голова релігійної громади християн. У православній і католицькій церквах — священик (ієрей), почесний титул священика. У кальвіністів Англії, Нідерландів; у пресвітеріанській деномінації протестантів та в більшості протестантських деномінацій — виборний керівник релігійної громади, частіше називається як "пастор".

Відповідно до теологічної науки (догматика) це священнослужитель другої ступені святого Таїнства Священства з трьох можливих (диякон, пресвітер, єпископ) в ієрархії Церкви. Ця назва використовується поряд з функцією священнодійства "ієрей", та загальновживаним для всіх трьох ступенів св. Тайни Священства "священик". Історично світське, в старій літературі - "піп". Самостійно служити може, безпосередньо підпорядковується єпископові, виконує всі його канонічні розпорядження.

Історія[ред.ред. код]

З 1 століття виникає інститут пресвітерів в релігійних громадах, вони здійснюють богослужіння, освячують паству і відають організацією та господарчим життям громади. Вони обиралися віруючими та рукопокладалися святими Апостолами через обряд в Священство, керували єпископами. У перших християн при живих Апостолах вони були старші над єпископами (наглядачів дисципліни). Після смерті Апостолів поступово з II ст. н. д. володіючи фінансовими питаннями виокремлюються від них єпископи. І на здійснення богослужіння пресвітерам необхідно було отримувати дозвіл від єпископів, уділяти святі Таїнства (крім Священства). В сан пресвітера може бути рукоположений виключно тільки диякон.

В Київській Русі з X ст. пресвітери в основному були вихідцями з Візантії. Після формування духовних навчальних закладів росте кількість священиків русинів, сучасної національності українців і білорусів (хрещення предків росіян відбулося на 200 років пізніше завдяки місії з Київської Русі). Ще у IV ст. для прийняття сану пресвітера був встановлений віковий ценз 30 років. Але з-за випадків гонінь на християн (вбивства священиків) віковий ценз зменшили. Для отримання права бути пресвітером кандидат проходить іспит у єпископа на священичу гідність, завершує повну церковну освіту, проходить медкомісію, отримує рекомендації (характеристики) від кліриків, благословення батька і матері (для одружених - дозвіл від дружини). Після чого єпископ здійснює над кандидатом обряд рукоположення в сан пресвітера, який отримує канонічну Грамоту приписки до храму, Служебник і відповідні його сану ризи.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • под общ. ред. доктора філософських наук Митрохин Л.Н. и др., "Христианство" (словарь), изд. "Республика", г. Москва, 1994 г., стр. 369-370;
  • за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, "Словник іншомовних слів", м. Київ, 1985 р., c. 677-678.


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.